Уряд дозволив витрачати державні кошти на ювілеї Лесі Українки, Василя Стефаника та Григорія Сковороди

Інші пам’ятні дати – за рахунок грантів, благодійних внесків, міжнародної допомоги та власних коштів закладів культури

Про це у вівторок, 5 січня, у фейсбуці повідомив представник уряду у Верховній Раді Василь Мокан.

На позачерговому засіданні Кабміну було ухвалено Постанову "Про внесення зміни до пункту 16 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року №710".

Відповідно до повідомлення Мокана на ювілеї можна використовувати кошти, отримані як "гранти, міжнародна технічна допомога, благодійні внески, власні доходи національних закладів культури для проведення заходів з відзначення пам'ятних та історичних дат".

Він зазначив, що також передбачається виділення державного фінансування для таких заходів:

  • відзначення 150-річчя з дня народження Лесі Українки (в лютому 2021-го);
  • 150-річчя з дня народження Василя Стефаника (в травні 2021-го);
  • 300-річчя із дня народження Григорія Сковороди (в грудні 2022-го).
     

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.