In memoriam. Помер учений-орієнталіст Ігор Черніков

9 січня 2021 року пішов із життя Ігор Федорович Черніков – відомий український учений-орієнталіст, дослідник історії Туреччини, українсько-турецьких зв'язків, історії міжнародних відносин.

Про це повідомляє Інститут історії України НАН України.

 

Ігор Федорович зробив вагомий внесок у відродження сходознавчих студій в Україні наприкінці 1950-х – на початку 1960-х рр.

Після закінчення факультету міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка пройшов шлях від учителя київських середніх загальноосвітніх шкіл, де викладав всесвітню історію англійською мовою, аспіранта та старшого наукового співробітника Інституту історії АН УРСР до завідувача відділу історії країн, що розвиваються, Інституту соціальних і економічних проблем зарубіжних країн (1978-1992).

Упродовж 1993-2000 рр. обіймав посаду головного наукового співробітника Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Ігор Федорович стояв у витоків розбудови Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України, входив до складу його Вченої ради.

До творчого доробку вченого належать близько 230 наукових і науково-популярних праць. Зокрема, він є автором 5 індивідуальних монографій, керівником авторського колективу, відповідальним редактором і співавтором 12 колективних монографій.

Ігор Федорович брав активну участь у науковому житті відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України Інституту історії України НАН України, зокрема, підготовці збірника наукових статей пам'яті доктора історичних наук, професора С.М. Пархомчука "Проблеми балканістики, сходознавства та міжнародних відносин" (Київ, 2007), енциклопедичного словника-довідника "Україна в міжнародних відносинах" (Київ, 2009-2016, вип.1-6), упродовж певного часу був членом редколегії і виступав рецензентом міжвідомчого збірника наукових праць "Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.