У Польщі виявлено останки черниць, закатованих радянськими солдатами

Польським вченим вдалося встановити особи семи монахинь-катаржинок, убитих солдатами Червоної армії в січні 1945 року

Про це повідомляє РІСУ.

Вбивство червоноармійцями  семи монахинь, які працювали в госпіталі, було задокументовано ще в 1945 році. Пошуки велися Інститутом національної пам'яті спільно з Католицькою Церквою, яка веде процес беатифікації жінок, що прийняли мученицьку смерть за віру і вірність обов'язку.

Останки сестри Харитіни (Ядвіги Фаль) виявлені на кладовищі в Гданську, останки сестер Генероси (Марія Больц), Кшиштофори (Марти Кломфасс) і Ліберії (Марія Домінік) - в Ольштині, а сестер Роланди (Марії Абрахам), Гунільди (Дороти Стеффен) і Бони (Анни Песка) - в Орнет.

Їх могили використовувалися для повторного поховання, в ході пошуків довелося ексгумувати останки тих, хто був похований в них потім. Дослідники знайшли фрагменти одягу, характерних для черниць-катаржинок, чотки, хрести, медальйони із зображенням святого сімейства.

Інститут національної пам'яті Польщі розповідає, що коли в лікарню увірвалися радянські війська, сестри спробували захистити від них поранених німецьких солдатів. Тоді зазнали нападу і вони. Багато черниці перед тим, як загинути, були зґвалтовані.

Найбільш страшну смерть прийняла 42-річна сестра Кшиштофора. На її тілі було 16 штикових ран, їй викололи очі і вирвали язик. Сестру Генеросу, за даними Інституту, замкнули на горищі лікарні, де над нею знущалися 10 днів. Потім її звільнили, але не витримавши фізичних і психологічних страждань черниця померла 9 травня 1945 року.

 
Фото: Courtesy of the Institute of National Remembrance

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.