Найстаріше козацьке кладовище Одеси отримало статус пам'ятки історії

Міністерство культури занесло найстаріше козацьке кладовище Одеси до Державного реєстру нерухомих пам'яток. Тепер цей об'єкт культурної спадщини отримав статус пам'ятки історії місцевого значення.

Про це розповів Суспільному спеціаліст обласного департаменту культури Дмитро Пєтков.

 

За його словами, наказ Міністерства вийшов ще 26 квітня, однак обласний департамент культури отримав його тільки 5 травня. За словами спеціаліста, наразі це єдине кладовище Одеської області, яке занесене до реєстру й офіційно має пам'яткоохоронний статус.

Також Пєтков додав, що після отримання наказу відомство почне вирішувати питання щодо його майбутнього балансоутримувача, оскільки наразі жодна структура ним не опікується.

За словами Пєткова, перш за все, звернення обласний департамент відправить до Одеської міської ради, а за умови позитивної відповіді розпочне процедуру укладання охоронного договору з балансоутримувачем.

Найбільш імовірно – з підрозділом міськради "Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування", яке опікується міськими кладовищами.

Слід зазначити, що велику роль у здобутті цього статусу відіграв й Український інститут національної пам'яті, що впродовж всього часу супроводжував процес, зокрема і через ряд звернень до Міністерства культури та інформаційної політики, Одеської ОДА та міської ради.


Довідково. Куяльницьке козацьке кладовище вважають найстарішим в Одесі. Його заснували наприкінці XVIII століття неподалік Хаджибейського лиману. Воно займає 16 гектарів на схилі Шкодової гори та розташоване на території колишнього поселення Куяльник, звідки й походить назва. Для Одеси це не лише історична пам'ятка, але й приклад народного мистецтва. Однак пам'яткоохоронний статус кладовища Мінкульт не могли погодити з 2016 року.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.