Польща не може забезпечити цілісність та непорушність українських поховань

При повному бездіянні польської влади у селі Березка поблизу Перемишля зникає цвинтар українських цивільних жертв каральної акції Армії Крайової та Батальйонів хлопських

Про це стало відомо за підсумками робочого візиту до Польщі делегації Українського інституту національної пам'яті.

"Одне з найбільш гнітючих вражень на нас справив стан, у якому перебуває старий цвинтар у селі Березка Підкарпатського воєводства (пол. Brzuska). Він знаходиться у лісі без жодної огорожі, і там на поховання українців і поляків приходять дикі звірі.

Між іншим, це також важливе місце пам'яті про злочини часів Другої світової війни, адже йдеться про могили цивільних українців, які були жорстоко вбиті польськими підпільниками навесні 1945 року.

Наша громада у Польщі своїми силами намагається дбати про цей некрополь, крім того, її представники вже декілька разів зверталася до місцевої влади із проханням встановити огорожу, але поки ці звернення результатів не дали", – зауважив очільник УІНП. 

 

На цвинтарі в селі Березка поховані українські цивільні жертви каральної акції підрозділу Армії Крайової та Батальйонів хлопських, здійсненої 11 квітня 1945 року. За даними списку жертв, який склав солтис (голова) Березки Костянтин Пелех на четвертий день після каральної акції, внаслідок дій польських підпільників загинула 161 людина.

 

Зокрема на цвинтарі в Березці похований греко-католицький священник Олексій Білик з родиною, яких під час каральної акції зарубали сокирою.

 

За даними польського історика Яна Пісулінського, винуватцем масових убивств у Березці є командир Батальйону хлопського Роман Кісель. 

 

За словами представників української громади в Перемишлі, вони неодноразово звертались до місцевої влади з проханням допомогти в збереженні місця пам'яті, принаймні облаштувати паркан, однак польські посадовці постійно відмовляють в таких проханнях. 


"Що стосується цивільних місць пам'яті, без місцевого населення, яке могло б піклуватись про ці місця, вони нищіють. Нас тут мало, щоб ми могли повноцінно їх захищати.

Що стосується поховань, де спочивають учасники наших визвольних змагань, то в питаннях учасників подій 1917-1921 років ситуація ще досі не є доброю, але вже не є поганою. Натомість що стосується других визвольних змагань 1940-вих років, то тут через конфлікт пам'яті з польськими сусідами виникають складнощі.

Наразі польська держава вважає усіх без винятку учасників ОУН-УПА злочинцями, а так не буває. Тому виникають конфлікти, які будуть тривати, допоки не почнуться паритетні розмови", – зазначив очільник головної управи Товариства українців політв'язнів та репресованих у Польщі Олександр Стець.

 

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.