Зеленський: 9 травня – це не фотосесія політиків з кулеметом, який вони не вміють тримати у руках. ВІДЕО

Перемога над нацизмом для українців — це вистражданий скарб, це причетність до великої справи для блага людства.

Про це президент Володимир Зеленський заявив під час свого відеозвернення з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, яке розміщено на його сторінці у Фейсбуці.

 

"Для нас перемога над нацизмом — це вистражданий скарб, а не черговий привід поїхати на шашлики, це — не наліпки на авто, а квіти на могилу предкам, це не карнавал і не костюмована вечірка, і точно не фотосесія політиків у формі армії, до якої вони не мали відношення, з кулеметом, який вони не вміють тримати у руках", - сказав Зеленський.

За його словами, для українців перемога над нацизмом — це причетність до великої справи для людства, "адже ця війна була не про те, чия армія переможе, а про те, чия філософія переможе".

"І важливим є не тільки те, що ми перемогли, а і те, що програв нацизм, програв назавжди, з приписом: зникнути з цього світу, разом із ксенофобією, расизмом та нерівністю", - наголосив президент.

Він нагадав, що додому не повернувся кожен п'ятий українець, і що загалом війна забрала щонайменше 50 мільйонів людських життів.

Окремо глава держави відзначив, що переможців прикрашає скромність, і всі, кому пощастило спілкуватися з ветеранами Другої світової війни, знають, як вони завжди говорили про війну — скромно, без надриву, без марнославства, пафосу і жодної краплі романтизму.

"Бо романтика на війні буває тільки в кіно, а у реальному житті у горах трупів, відірваних кінцівок, у концтаборах, бомбардуваннях, блокадах, потягах з остарбайтерами та газових камерах немає жодної романтики...

Вони (ветерани Другої світової — ред.) це бачили, пройшли, побороли і щороку 9 травня казали один незмінний тост: "Нехай ніколи не буде війни", - зазначив Президент.

За його словами, зберегти пам'ять про Другу світову війну "було нашим обов'язком, тому з покоління до покоління батьки розповідали про цю війну синам. Але це перевернулося, і з 2014 року сини розповідають про війну вже батькам, і вже не дідусі онукам, а онуки дідусям можуть розповісти про такі речі як бомбардування або полон".

"А в історії міста Маріуполя поруч з датою 10 вересня 1944 року з'явилася дата 13 червня 2014 року, і Маріуполь та ще багато українських міст на Сході України через 76 років після Другої світової будуть відзначати дві дати звільнення", - додав Зеленський.

Він також висловив упевненість, що "обов'язково настане день, коли можна буде пройтися недільним Донецьком, Луганськом і Ялтою, та побачити, як набережною гуляють родини з дітками, фотографуються молодята, як у парку дідусь навчає онучку кататися на велосипеді, а поруч вуличний скрипаль неймовірно виконує "Мелодію" Мирослава Скорика. І як усе це відбувається під синьо-жовтими прапорами у незалежній Україні".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.