Перша кліматична війна. Вчені розгадали причину смертей в долині Нілу

У 1960-ті роки археологи виявили в долині Нілу могильник Джебель Сахаба віком від 13400 до 18600 років і визнали його свідченням першого у світі можливого великого збройного конфлікту.

Однак детальне вивчення фрагментів 61 скелета, яке нещодавно провели фахівців з давньої історії і геохіміки з Французького Національного центру наукових досліджень (CNRS) та університету Тулуза – Жан Жорес, змушує засумніватися в цій теорії, повідомляє ВВС. Україна.

 
фото: WENDORF ARCHIVES OF THE BRITISH MUSEUM

Ймовірніше, за словами вчених, що у могильнику спочивають останки жертв численних конфліктів, а їх причиною могла стати боротьба за кращу ділянку землі.

Як пояснює кореспондент ВВС Леонід Лунєв, раніше в долині Нілу було багато води, риби і рослинності. Але до кінця льодовикового періоду східна Сахара перетворилася на надзвичайно посушливий і холодний регіон, а розливи Нілу стали такими непередбачуваними, що землі, на якій можна було б поселитися без загрози повені, майже не залишилося.

На ці ділянки претендувало все більше племен мисливців-збирачів, і це не могло не призвести до кровопролиття.

У чверті досліджених скелетів з могильника Джебель Сахаба експерти виявили сліди як смертельних, так і давно загоєних поранень. Це свідчить про те, що вони неодноразово брали участь в битвах.

Більшість травм нанесли списами або стрілами. Жертвами сутичок, засідок і рейдів ставали не лише чоловіки, а й жінки та діти.

"Таким чином, ми спростовуємо теорію про те, що в могильнику Джебель Сахаба поховані жертви одного великого конфлікту, — пишуть дослідники у своїй роботі, — скоріш за все це були спорадичні і повторювані епізоди насильства, поштовхом до яких стали великі кліматичні та природні зміни".

Справді, історія людства знала багато воєн, які відбувалися на тлі сильної посухи і велися за право володіння родючими землями.

Утім, є й інша точка зору, за якою зв'язок між кліматичними змінами і зростанням насильства значно складніший, і насправді може настати момент, коли убогість ресурсів відкидає можливість конфлікту, оскільки війна обійдеться занадто дорого.

Так чи інакше, кажуть дослідники, але чим більше ми зможемо дізнатися про те, що сталося під кінець льодовикового періоду в Джебель Сахабі, тим більше шансів передбачити, як розвиватимуться події в майбутньому з настанням різких кліматичних змін.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.