Анджей Дуда нагородив українців за порятунок поляків в XX столітті

Президент Польщі Анджей Дуда у середу у президентському палаці нагородив медаллю Virtus et Fraternitas (мужність і братерство – лат.) дев’ятьох осіб з України, Чехії, Румунії, Словаччини та Угорщини за “героїчні дії у наданні допомоги полякам, які стали жертвами тоталітарних режимів XX століття”.

Зокрема, президент нагородив посмертно подружжя Петра і Марії Базелюк, а також Петра Грудзевича, передає кореспондент Укрінформу.

 

"Коли світ людей, які живуть у цій частині Європи, зіткнувся з двома страшними тоталітаризмами – німецьким нацистським і радянським сталінським – а також з ворожими людині ідеологіями, попри усілякі побоювання, попри часом раціональність, яка підказувала сховатися і не робити жодних жестів, адже так буде безпечніше, були такі, які могли простягнути руку до іншої людини", - підкреслив Дуда.

Він подякував особам, які особисто прибули до президентського палацу й отримати нагороди за свої добрі та геройські вчинки та прояв людяності.

Петро Грудзевич з села Детятин Івано-Франківської області отримав медаль за те, що в 1986 році він не послухав радянських функціонерів, які вимагали від нього, аби він спиляв хрест на могилі майже 100 солдатів Війська польського, які загинули в 1920 році у бою з більшовиками.

Пан Грудзевич розповів, що він тоді працював водієм у колгоспі й отримав наказ спиляти і викинути хрест. Він відмовився це зробити, керуючись християнськими цінностями та пам'яттю про полеглих. За його словами, його сім'я зазнала переслідувань, але він не вважає, що зробив щось особливе і на його місці усі зробили б так само.

Водночас подружжя Петра і Марії Базелюк нагороджено посмертно за те, що вони під час війни переховували на Волині родину поляків Слоєвських із Гути Степанської


Довідково. Медаль Virtus et Fraternitas була заснована в листопаді 2017 року. Президент Польщі нагороджує нею, за рекомендацією директора Інституту Пілецького, осіб у знак вшанування пам'яті та подяки тим, хто надав допомогу громадянам Польщі у період з листопада 1917 року по липень 1990 року.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.