IN MEMORIAM: помер священник-активний діяч відродження УГКЦ

6 червня, на 87-му році життя відійшов до вічності отець Петро Зеленюх

Про це повідомляє РІСУ з посиланням на Яворівську РДА.

 

Отець Петро Зеленюх народився 24 липня 1933 року у селі Порудно (нині Калинівка). Боровся за реабілітацію і відродження УГКЦ. У підпіллі навчався богослов'я. 28 вересня 1962 р. у Львові був висвячений владикою Федориком. З того часу почав проводити таємні богослужіння. З 1963 році зазнав переслідувань органами КДБ. У його хаті здійснювали обшуки, однак йому вдалося врятуватися від арешту. Також він брав активну участь у 80-х роках в акціях протесту у Москві, вимагаючи реабілітації УГКЦ.

У період національного відродження першим в районі розпочав відкриті Богослужіння для віруючих греко-католицького обряду в яворівській Гірній церкві, яка впродовж усіх часів радянської влади була зачинена.

За три місяці П. Зеленюх відродив церкву Успеня Пресвятої Богородиці в Яворові (3 січня 2008 року цей унікальний храм спалили грабіжники), збудував нові храми в селах Калинівка (1992), Іваники (1993), пам'ятник воякам УПА в Калинівці, організував реставрацію пам'ятника Січовим Стрільцям на яворівському цвинтарі (1993), ремонт фасаду Народного Дому в Яворові (1993), на якому домігся встановлення меморіальної таблиці закатованим більшовиками воякам УПА М. Вархоляку та Г. Сасу.

Також отець товаришував з В'ячеславом Чорноволом.

У 1991 році о. Петро Зеленюх брав участь у Світовому синоді єпископів УГКЦ, який відбувся у Ватикані, мав аудієнцію з Папою Римським.

Теми

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.