У Києві попрощалися з Орестом Васкулом — воїном ОУН, дивізії "Галичина" і в’язнем радянських таборів

У Києві в Михайлівському Золотоверхому соборі (УПЦ) попрощалися з учасником збройного підпілля ОУН та дивізії «Галичина» Орестом Васкулом, який помер 8 червня на 94-му році життя.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Наш воїн, наш захисник Орест Васкул служив в ОУН, достойно пережив полон, радянські концтабори і завжди залишався цілісною людиною, за життя багато зробив для України", - сказав представник ОУН по завершенні відспівування.

Пана Ореста поховали з офіційним похоронним церемоніалом Міністерства оборони України та почесною вартою Окремого президентського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Віддати останню шану Оресту Васкулу прийшли чимало політиків, митців і пересічних громадян. Зокрема, ексміністр освіти Сергій Квіт, заступник голови Українського інституту національної пам'яті Володимир Тиліщак і колишній очільник інституту Володимир В'ятрович.

Поховали Ореста Васкула біля могили дружини і сина у Ясногородці на Київщині, де він мешкав з 1968 року після повернення із совєцького полону у Воркуті.


Як відомо, Орест Васкул народився 28 травня 1928 р. у селі Серафинці Городенківського р-ну Івано-Франківської області у сім'ї вчителів. Його батько — Петро Васкул, був поручником Української Галицької Армії, членом ОУН. Його розстріляли угорці.

Орест у 1943 р. записався у Городенці в дивізію "Галичина", приписавши собі три роки (на той час йому було тільки п'ятнадцять років) і пройшов медкомісію. Був учасником збройного підпілля ОУН під час Другої Світової війни, багаторічним в'язнем совєтських концентраційних таборів, керівником Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА з 1992 року.

У період 1995-2010 рр. був членом Головного Проводу ОУН (б) та у 1998-2005 рр. головою Теренового Проводу ОУН (б) в Україні.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.