АНОНС: Лекція «Леґіон Українських січових стрільців: дорога через сторіччя»

Під час лекції будуть презентовані монографії Миколи Лазаровича «Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба» та «Розпочали стрільці українські з москалями тан…»: Збройна боротьба леґіону УСС проти російських загарбників на Тернопільщині під час Першої світової війни»

23 жовтня о 15 годині в Національному музеї історії України відбудеться лекція професора Західноукраїнського національного університету, доктора політичних наук, ветерана АТО Миколи Лазаровича "Леґіон Українських січових стрільців: дорога через сторіччя".

Січові стрільці першими у XX ст. взяли до рук зброю, аби вибороти незалежність України. Вони витворили свій, притаманний тільки "лицарям червоної калини", стиль: художники й поети з їхнього середовища формували модерні напрями розвитку українського мистецтва, десятки пісень січових стрільців і досі живі у народній пам'яті, а мазепинка нині є елементом уніформи сучасних ЗСУ. І ще одна, вкрай важлива деталь: цих людей було дуже небагато — кілька тисяч за весь період існування Леґіону Українських січових стрільців.
Й саме вони у 1914—1916 рр. змінили перебіг української історії. Із початком Першої світової війни вище керівництво Російської імперії було переконане у тому, що з "українською проблемою" покінчено назавжди: усі українські організації на Наддніпрянщині ліквідовані, була окупована Галичина, знищені всі прояви національного життя.
У цій майже безвихідній ситуації тільки Січові стрільці зброєю ствердили — Україна живе і бореться. Внаслідок героїчної оборони гори Маківка російські війська так і не змогли захопити карпатські перевали, у запеклому бою на горі Лисоні Січові стрільці ціною втрати більшості свого складу зупинили російський наступ на Бережани, героїчна оборона "усусами" Полуторів на Тернопіллі стали символами нашої військової звитяги.
Але Леґіон Українських січових стрільців — це не лише мілітарна слава, а й вражаюча інтенсивність культурно-просвітницької роботи, перші українські школи на звільнених від російського панування теренах, Шевченкові вечори, хати-читальні, допомога місцевому населенню.
Під час лекції будуть презентовані монографії Миколи Лазаровича "Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба" (Тернопіль: Джура, 2016) та "Розпочали стрільці українські з москалями тан…": Збройна боротьба леґіону УСС проти російських загарбників на Тернопільщині під час Першої світової війни" (Тернопіль: Джура, 2019).
ВХІД БЕЗКОШТОВНИЙ за умови попередньої реєстрації

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.