«Голосування під стволами»: у мережу виклали архівні документи про вибори 1946 року

До 80-ї річниці створення Української повстанської армії Центр досліджень визвольного руху продовжує публікувати у вільному доступі документи із викопного архіву українських повстанців. В них ідеться про проведення більшовиками виборів до Верховної Ради СРСР 10 лютого 1946 року. Чимало документів свідчать про насильницькі методи радянської влади та примус голосувати

Документи є частиною викопного архіву повстанців, який віднайшли у Стратинських лісах Рогатинського району на Івано-Франківщині у 2019 році. 

 

Колекцію з понад 30-ти документів публікує Центр досліджень визвольного руху на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху

До збірки увійшли: 

  • загальні звіти про противиборчі акції та хід виборів до Верховної Ради СРСР;

  • протокол про побиття більшовиками селянина, що відмовився брати участь у виборах;

  • протокол з більшовицьких репресій котрих ужили більшовики в день виборів;

  • оригінальні рукописні протоколи зі свідчень місцевих мешканців, тощо. 

Документи збірки проливають світло на всі етапи організації виборів до Верховної Ради СРСР в лютому 1946 року радянською владою в Західній Україні. Документи походять переважно із Дрогобицької та Львівської області, зокрема Львова.

Підготовка до виборів 10 лютого 1946 року розпочалася заздалегідь. У населених пунктах Західної України були розгорнуті гарнізони. ОУН звітувала: у кожному селі заарештували 15-16 осіб. Крім арештів, повстанці згадують про інсценували вивезення селян у Сибір: їхнє майно розграбовували, а людей після виборів відпускали.

У документах ОУН містяться згадки і про голосування: "Цей день був для нас тріумфом успіху народного спротиву і повної солідаризації в бойкотуванні виборів, так що больш. (більшовики) були змушені самі ходити з урнами по селі і жебрати голоси".

У збірці йдеться про чималу кількість випадків насилля і примусу в день виборів. Зокрема, повстанці звітують, що людей били, вели голосувати під штиками, інсценували арешти незгодних, вдиралися до церков і звідти гнали людей на виборчі дільниці. Мали місце і фальсифікації: "Секретарці с/ради (сільської ради) приклали пістолю до голови і казали: "Вже 17 годин, а немає ще й половини голосів". 15 бюлетенів большевики докинули самі…".

Гарнізони залишалися в населених пунктах до березня-квітня 1946 року в рамках так званої "Великої блокади". В цей час відбувалися арешти, допити, депортація незгідних з результатом "найдемократичніших виборів у світі".

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.