14 (1) червня 1918: Українська громада в Єсентуках гаряче вітає найвищого заступника України — Центральну Раду
Єсентуки - курортне містечко на Північному Кавказі. З усієї Російської імперії туди їздили відпочивати та "пити водичку". У 1917 році організувалась місцева українська громада на чолі із Євгеном Вировим
1 й 8 червня під проводом Вирового одбулись установчі збори "Української Громади в Єсентуках".
На перших зборах обрано було тимчасову Раду, якій доручено всі організаційні справи. Головою тимчасової Ради обрано Вирового, писарем д. Кравчинського.
Після обміркування біжучих політичних подій Центральній Українській Раді послано таке привітання:
"Українська громада в Єсентуках гаряче вітає найвищого заступника України — Центральну Раду.
Стоїмо за широку національно-територіальну автономію України і федеративну республіку. Слава невтомному діячеві нашого визволення Михайлу Грушевському".
На других більш числених зборах було заслухано доклад Вирового про визвольні змагання українців з часів Богдана Хмельницького аж до подій останніх днів.
Д-ій Гук привітав Громаду од імені 5 армії і зокрема розповів про військові українські організації. 3 його пропозиції послано було привітання другому українському військовому зʼїздові.
Потім ухвалено було вироблений Є.Вировим з доручення перших зборів статут Громади й його доклад про те, що саме повинна робити громада в Єсентуках.
Постановлено подбати, щоб у курортній читальні були українські газети, а також, щоб Громада мала свою окрему бібліотеку-читальню.
Обрано вечерову комісію, яка мав улаштувати український вечір в Єсентуках 9 липня.
24 іюня знову одбулись загальні збори Громади. Вировий у довгій промові зʼясував становище справ на Україні в звʼязку з проголошенням Універсалу Центральної Ради, а потім прочитав Універсал.
Громада заслухала його стоячи й покрила гучним "Слава"! Постановлено було висловити безмежне довірря Центральній Раді.
Потім ухвалено негайно замовити податкову книгу й з іюля збірати податок на рідну справу.
Перейшовши до чергових справ, Громада обрала трьох делегатів і трьох кандидатів до них у місцевий громадянський Виконавчий Комітет.
Обрано також нового голову Ради д. Висоцького; попереднього ж голову, що зрікся через те, що має скоро виїхати, постановлено вважати почесним членом Громади.
Єсентукська громада прилучилася, яко філія, до Громади Українців Пʼятигорської Округи, щоб звідти мати допомогу у своїй діяльності.
Бо самотужки навряд чи спроможеться вона багато зробити: місцеві українці дуже мляві й не призвичаїлись ще до праці.
А приїжджі перебувають тут короткий час, щоб гоїтись од хвороб, через те не можуть брать на себе біжучих справ громади.
У Пʼятигорську Українська Громада заснувалася значно давніше, має чимало членів і працює жваво, що видно хоч би з того, що місцева російська газета "Кавказский Край" (скрізь є свій "українолюбський" "Край"!) уже накинулася на неї з досить грубим наріканням за ніби то "зраду" революції загальноросійській.
Під впливом Пʼятигорської почали працювати громади ще в Кисловодському й Новогеоргієвському.
Усі ці чотири громади українців Пʼятигорської округи уже мають свого спільного представника і в Центральній Раді, а саме капітана Розсуду-Перевєрзєва, що не раз виступав на українських зборах у Пʼятигорському.
Вісник товариства "Просвіта" у Катеринославі, 1917, № 17, 18 липня.
