Пастор з Майдану Ральф-Ґергард Гаска

"Історична правда" публікує цей текст із люб'язного дозволу автора та редакції "Радіо Свобода".

Виявити мужність, стати на захист правди, навіть тоді, коли твоя думка у меншості, та дочекатися все ж визнання своєї правоти – такий шлях християнина і людини сумління пройшов пастор лютеранської церкви Святої Катерини в Києві Ральф-Ґергард Гаска.

У час найважчого протистояння на Майдані він своїм словом і своїм тілом намагався перешкодити кровопролиттю, а коли воно все ж таки сталося, організував допомогу пораненим прямо у своїй церкві.

За це напередодні державного свята у Німеччині священник, якого відкликали з Києва за його захист права на протест, отримав найвищу державну нагороду своєї країни для цивільних – Хрест за заслуги на стрічці – з рук посла Німеччини в Україні Анке Фельдгузен.

Це моторошне фото та кадри з телесюжетів облетіли весь світ: Київ, сніжна ніч на 9 грудня 2013 року. Людина у мантії лютеранського священника з розпростертими руками стоїть на вечірній вулиці між шеренгою поліцейських у повному екіпіруванні й демонстрантами.

Навряд чи всі, хто запам'ятав цю картинку з телевізора і друкованих видань, знають ім'я сміливця, якому того разу вдалося не допустити кровопролиття.

Але шість років потому воно пролунало на повну потужність: пастор Лютеранської кірхи Святої Катерини у Києві Ральф-Ґергард Гаска, який у той час разом з родиною, жив і служив лютеранській громаді в Києві.

Коли в Україні розпочалася Революція гідності, пастор, як і представники інших конфесій, не залишився осторонь. Особливо, коли зрозумів, що атмосфера навколо вже наелектризована гнівом і ненавистю, а поліцейські готові пустити у хід не тільки кийки.

Невдовзі він згадував: "Коли я побачив, що вони щільно стоять обличчям до обличчя, я відразу зрозумів, що ситуація небезпечна. Не надто замислюючись, я тоді спробував розрядити атмосферу і стати між ними".

Пастор зупинив можливе насильство

Ще молодою людиною, пастор був свідком мирних протестів у Східному Берліні восени 1989 року, що призвели до падіння Берлінського муру.

Тож коли Гаска знову побачив поліцейських і демонстрантів, він знав, що їм казати, закликаючи обидві сторони зупинитися. Він запитував і в одних, і в інших:

"Ви хочете смертей, ви хочете убитих?" А також розповідав про інші протести – у Східному Берліні, коли гаслом став заклик: "Жодного насильства!"

Гаска вважає, що обидві революції – як у НДР, так і в Україні – схожі. Як і мотивація учасників, котрі зробили спробу щось змінити, бо можновладці вдавали, ніби вони оглухли, й ніхто з них не вважав за потрібне говорити з людьми.

Тому, за словами пастора, "багато маленьких людей робили багато маленьких кроків до змін і демократії". А він, як священник, не міг і не може залишатися осторонь таких подій. І цитує Біблію: "Істинно кажу вам: так як ви зробили це одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені".

Падіння Берлінського муру, 9 листопада 1989 року

Утім, нині вже й не згадати, якими саме словами пастор переконував людей зупинитися за миті до можливого насилля. Головне, що того разу вони його почули…

Але через кілька тижнів, коли сутички таки сталися і на Майдані полилася кров, його церква на Лютеранській – вулиці у самісінькому центрі подій – стала і притулком, і лазаретом для поранених. Та й сам пастор зазнав легкого поранення ґумовою кулею.

Також під час Революції Гідності Гаска став "своїм" німцем для багатьох німецьких ЗМІ, що для них він коментував події на Майдані – "із центру вулкана". До того ж робив він це, не надто переймаючись "правильністю" чи "неправильністю" власних висловлювань щодо них.

Від тиранів і зла слід захищатися

У пацифістській Німеччині критично поставилися до його слів, висловлених в одному з інтерв'ю: "Ніхто не чує і не говорить про це охоче, але за певних умов свободу і мир потрібно захищати зі зброєю". У Лютеранській церкві ці слова не схвалили, і невдовзі йому довелося повертатися до Німеччини.

Нині Гаска мешкає у Марктлойтені, що в Баварії, служить у тамтешній церкві. Чи змінила ця історія його погляди?

Сам він, зазначаючи, що поважає пацифізм, людей, котрі сповідували принципову миролюбність, але, за його словами, "на жаль, іноді проти тиранів і зла у світі потрібно захищатися".

Позицію Гаски гідно оцінили в Україні, де він серед інших священників та волонтерів був нагороджений медаллю УПЦ "За жертовність та любов до України".

Допомога Україні словом і ділом

Пастор каже, що, звісно, він не політик, аби вказувати ЄС, що той має робити для своїх сусідів, які потрапили в скруту. Але, як церковна громада, ми допомагали там, де нас Бог послав – і демонстрантам, і людям, яких заторкнула війна, каже він.

Гаска й досі не втратив контакту з Україною. Він дописує до берлінського інтернет-порталу "Зрозуміти Україну", організовує гуманітарні поставки для постраждалих від війни регіонів Донбасу: медикаменти, вбрання, продукти харчування, усе необхідне, у чому мають потребу найбільш незахищені мешканці підконтрольних Києву територій.

Звістка про нагородження його Хрестом за заслуги, пише пастор Гаска на своїй сторінці у фейсбуці, застала його неочікувано. Як і сама церемонія вручення нагороди у посольстві Німеччини в Києві, під час якої присутні відшукали для нього найтепліші слова вдячності.

Вручаючи нагороду, посол Анке Фельдгузен наголосила:

"Пастор Гаска активно підтримував людей на Майдані Незалежності взимку 2013–2014 років і виступав за їхнє право на мирний протест.

Він перетворив кірху Святої Катерини на місце притулку та спокою, і в умовах гострої небезпеки запобіг насильницькому протистоянню протестувальників і поліції, ставши між обома сторонами".

Голова німецької дипломатичної місії в Україні також зазначила, що орден є найвищим цивільним визнанням ФРН заслуг перед суспільством. Ним нагороджуються громадяни ФРН та іноземці за політичні, соціально-економічні й духовні здобутки, а також за особливі заслуги перед Німеччиною.

Пастор Гаска подякував за нагороду і висловив сподівання, що в Україні якнайскоріше буде мир. А на своїй сторінці у фейсбуці він зазначив:

"Відтепер я пережив уже щонайменше два дива Всевишнього: мирну революцію 1989 року у Східній Німеччині і Революцію гідності в Україні.

Якщо ці події нас чомусь навчають, то ось чому: перед силою цих багатьох "маленьких" людей, які з вірою у Господа ідуть своїми дорогами, не встоять жодні тирани і диктатори, і всі самозакохані та байдужі можновладці мають боятися їх, бо не вони переможуть.

Це так і є – те, що зробили багато "маленьких" людей у багатьох маленьких місцях. Їхніми маленькими кроками прокладена велика дорога світової історії, саме вони змінили обличчя світу".

Утім, про нагородження його самого такою високою відзнакою пастор в інтерв'ю ЗМІ сказав: "Це дуже висока честь і визнання зробленого. Але багато хто тоді робив те, що було потрібно, і там, куди послав Бог. Я лише один із них".