Що залишилось після отих ваших майданів?

«Що залишилось після отих ваших майданів?» - це питання я досить часто чув раніше.

 

Відповідаю: неймовірне, фантастичне, безпрецедентне зростання довіри українців одне до одного.

Пару тижнів тому опублікували чергову хвилю Світового дослідження цінностей. Воно показує, що рівень довіри українців до інших людей вищий, ніж мають угорці, італійці, французи, словенці, поляки, словаки, чехи, болгари, хорвати, румуни, греки, кіпріоти.

У нашій частині Європи саме в українців – найвищий рівень довіри одне до одного. Більш того – ми випередили за рівнем довіри кілька країн "Старої Європи", де такі показники суттєво вищі, ніж на сході чи півдні континенту.

 
За рівнім довіри до інших людей Україна перегнала не тільки більшість сусідів, але і деякі країни "старої Європи". Графік з Світового дослідження цінностей 2020. Для збільшення перейдіть за посиланням

Як так сталося, що українці стали "чемпіонами з довіри"?

Світове дослідження цінностей показує, що від часу попередньої хвилі 2011 року за минулі 9 років рівень довіри в українському суспільстві зріс з 23 до 30%. Це насправді круто. Але це дослідження не дає можливості нам подивитися щорічну динаміку змін.

Але Інститут соціології НАНУ проводить щорічні дослідження, які дозволяють нам оцінити, коли саме змінився тренд: коли недовіри стало менше, а довіри – більше в українському суспільстві?

Після виживання у 1990-х тренд змінюється у Мілленіум: українське суспільство почало потроху ставати заможнішим, а заможніші люди довіряють більше, ніж бідні.

Але справжній сплеск зростання довіри відбувається під час і після Помаранчевої революції.

Рівень довіри стрибкоподібно виходить на перший пік: 49% українців у 2005 році стверджували, що довіряють співвітчизникам.

Але потім відбуваються певні коливання, а за часів Януковича – просідання рівня довіри.

Наступний пік довіри соціологи фіксують після Євромайдану та Революції гідності – у 2016 році ми виходимо на абсолютний рекорд довіри українців одне до одного – 56% стверджували, що довіряють співвітчизникам.

 
Після Майданів рівень довіри до співвітчизників зростає, а недовіра - зменшується. Графік побудований на основі даних Інституту соціології НАНУ/Українське суспільство: Моніторинг соціальних змін, 2018

Хтось запитає: чому данні Світового дослідження цінностей та Соціального моніторингу Інституту соціології НАНУ відрізняються? Бо вони інакше формулюють питання.

У першому дослідженні формулювання питання про довіру більш нейтрально-абстрактно та передбачає альтернативу: Як Ви вважаєте, більшості людей можна довіряти чи потрібно бути обережним у стосунках з людьми?

У вітчизняному опитуванні питання сформульовано з виразними позитивними конотаціями: Який рівень Вашої довіри співвітчизникам?

І тому це дає нам різні абсолютні значення в одні і ті ж самі роки. Але обидва дослідження дають нам однакове розуміння тренду: після майданів рівень довіри українців одне до одного суттєво зростає.

На жаль, потім тренд змінюється, і зараз тривають процеси, які призводять до падіння довіри в українському суспільстві.

Проте навіть після того, як рівень довіри зменшився, українці усе одно на європейській "карті" довіри опинилися в компанії Балтійських країн.

Іще пару Майданів – і рівень довіри в Україні буде як в Данії, Швеції чи Норвегії!

Тому коли мене питають "Що залишилось після отих ваших майданів?" Я і далі відповідаю: неймовірне, фантастичне, безпрецедентне зростання довіри українців одне до одного.

Зі святом Свободи та Довіри!

Едуард Андрющенко: КГБ УРСР про візит принца Філіпа до Києва

Філіп, герцог Единбурзький, який помер 9 квітня 2021 року, майже півстоліття тому відвідав Київ. Це був перший в історії візит члена британської королівської родини в Україну. 5-9 вересня 1973 року українська столиця приймала чемпіонат Європи з кінного спорту. Філіп не лише був відомим шанувальником цього виду спорту, а й очолював світову федерацію. Взяти участь у змагання прибула і його донька - принцеса Анна

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: дні коротшають, а погода холоднішає

Море не виказує охоти замерзати навіть за тихої погоди. Сьогодні знову сильний східний вітер. Скидається на те, що доведеться тут іще затриматись. Тяжко, тяжко, але жити можна – а це вже щось. Не сильно здивуюся, якщо доведеться чекати тут до травня.

Володимир Володько: Храм гетьмана та короля

Є на мапі України місця, що уособлюють собою точки біфуркації нашої історії. Саме там в певний момент відбуваються події, що змінюють майбутнє. Не надто часто вони залишають по собі видимі сліди, на які ми можемо поглянути крізь час. Більш ніж три століття тому на території сучасного села Дігтярівка на Чернігівщині сталася епохальна для України зустріч гетьмана Івана Мазепи та короля Швеції Карла ХІІ. Нам дуже пощастило, що до наших днів зберігсянімий свідок тих подій – Покровська церква. Але чи житиме вона в майбутньому? Сьогодні це залежить від здатності світської та духовної влади захистити та відновити пам’ятку.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: Потепління

Два дні стояла навдивовижу тепла погода, небо оповите хмарами, сніжить, вітер легенький. Вчора вночі хмари розійшлися під південним вітром, а сьогодні зранку всюди навкруг нас відкрите море. Розчаровує, що крига уперто не хоче затримуватися; з іншого боку можна припустити, що вода все одно поступово охолоджується, тож щодня кризі утворюватися дедалі легше: сонце, здається, геть утратило сили, та все ж десь опівдні його промені все одно трохи прогрівають поверхню води.