Спецпроект

У Пінчука - виставка про Чорнобиль

PinchukArtCentre представляє проект "(Де-)Конструкція. Реальність і вигадка" - виставку, яка пропонує до уваги відео роботи Крістіана Марклея (США), Діани Татер (США) та П’єра Юіга (Франція).

Про це повідомляє сайт ПінчукАртЦентру.

Три масштабні відеоінсталяції поєднані темою конструювання та/ або деконструювання культурно обумовлених уявлень. Присутня у творах напруга між дійсністю і вигадкою змушує глядачів переглянути своє ставлення до цих категорій.

Фільм "Перехресний вогонь" Крістіана Марклея, який був створений у 2007 році і вперше продемонстрований у PinchukArtCentre у 2008 році – це чотирьохканальне відео, в якому різні люди стріляють з різного типу зброї.

Це колаж образів, запозичених із американських вестернів і фільмів про війну. Аудіовізуальна композиція "Перехресного вогню" деконструює здійснення пострілу, дозволяючи глядачам раціоналізувати їхні емоційні й фізичні реакції на нього, а також вказує на їхній страх перед насильством і зачарованість ним.

Відеоробота "Чорнобиль" (2011) Діани Татер, спроектована на шість екранів, показує зону Чорнобильської ядерної катастрофи і занепад, що продовжується на території, яка досі не підлягає відновленню. Проекції відео оточують глядачів з усіх боків, тож інсталяція створює враження повного занурення, котре порушується лише тінями самих спостерігачів.

Робота П’єра Юіга "Тіло і хмарка" ("The host and the cloud"), 2010, з’явилась в результаті річного експерименту, який включав в себе низку подій, організованих художником у колишньому приміщенні Національного музею народного мистецтва і традицій у Парижі.

Цей фільм пропонує ознайомитися із задокументованими експериментами, в яких Юіг створював умови, що змушували учасників його перформансу та запрошених глядачів осмислювати моменти напруги між реальністю та фікцією, власне подією та її ігровим відтворенням.

Виставковий проект представлено на огляд з 7 лютого до 27 квітня 2014 року.

Дивіться також інші матеріали за темою "Чорнобиль"

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.