АНОНС: У Львові презентують книгу спогадів члена ОУН, в’язня Аушвіца Омеляна Коваля

У музеї-меморіалі “Тюрма на Лонцького” презентують книгу члена ОУН Омеляна Коваля про його перебування в нацистському концтаборі Аушвіц.

У своїх спогадах згадує, як капо в таборі розправлялися з братами Степана Бандери Олексою і Василем, проігноровані досі українськими істориками два "українських" бараки в Аушвіці, в яких сиділи українці, ув’язнені за боротьбу за Українську державу, про побут в таборі та щастя і друзів, які допомогли вижити в нелюдських умовах.

Участь у презентації візьмуть:

  • Зенон Коваль — син Омеляна Коваля, бельгійський дипломат;
  • Микола Посівнич — к.і.н., науковий працівник відділу новітньої історії Інституту українознавства НАН України, упорядник видання;
  • Ярослав Сватко — публіцист, дослідник визвольного руху, Галицька видавнича спілка, редактор видання;
  • Модератор — Руслан Забілий, директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького".

На думку істориків, ця книга стане великим вкладенням в історію визвольної боротьби середини минулого століття та політичної діяльності української діаспори. Упорядником видання є Микола Посівнич, редактор — Ярослав Сватко.

 

Омелян Коваль був заарештований СД, перебув львівську тюрму на Лонцького, краківську тюрму Мотелюпіх і потрапив у перший етап українських політичних в’язнів в концтаборі Аушвіц.

В післявоєнний час опинився на еміграції в Німеччині, потім у Бельгії, і своє життя присвятив громадській праці на користь Україні.

Був очільником Спілки Української Молоді, головою української громади в Бельгії, членом Головного Проводу ОУН(б), відповідав у Проводі за налагодження міжпартійних стосунків на еміграції та освіту покоління, народженого у вигнанні.

Повернувся в Україну, і зараз мешкає у Львові. Нагороджений Президентом України орденом Свободи.

6 грудня, п’ятниця, 13.00

Місце: Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" (Львів, вул. С. Бандери,1 (вхід з вул. Брюллова)

Вхід вільний.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.