На Львівщині виявили бідон із неушкодженим архівом підпілля ОУН. ФОТО

4 серпня в Янівському лісі під Львовом знайшли бідон із документами підпілля ОУН і УПА.

Знахідку виявив чоловік за допомогою металошукача й передав до Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" для Архіву Центру досліджень визвольного руху, інформує Радіо "Свобода".

У бідоні містилися документи українського визвольного руху датовані 1948—1951 роками. Серед них чимало друкованих видань підпілля та журнал для дітей "Малі друзі", який видавало підпілля в 1940-х роках.

 

Папери збереглися в дуже доброму стані завдяки піщаному ґрунту, в якому понад півстоліття пролежав бідон. Їхній зміст охоплює як Львівську, так й Івано-Франківську, Рівненську та частину Чернівецької області.

За припущенням генерального директора Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого, документи з різних регіонів могли бути спеціально привезені до підпілля на Львівщині, імовірно для Служби безпеки ОУН.

Наприклад, серед вмісту бідона можна знайти поіменний список членів родин, депортованих у Сибір протягом 1940—1948 років з Остроженцького (нині — Млинівського) району Рівненської області.

 

В іншому списку перелічені заарештовані бійці УПА та ті, хто добровільно здався радянській владі.

У докладному звіті з Косівського району Івано-Франківської області на 117 сторінках зазначено списки кадрів ОУН, протоколи мародерств Міністерства державної безпеки СРСР, організування колгоспів, винищувальних батальйонів.

"Таких звітів тут чимало. Поки що не можемо збагнути, чому матеріали у цьому одному бідоні з різних областей, немає Тернопільської. Цей віднайдений бідон є одним із найцікавіших. Мабуть, ці матеріали були привезені для найвищого керівництва підпілля", — каже історик Руслан Забілий.

 

Кілька чисел підпільного журналу "Малі друзі" за 1948 рік віднайдені вперше. Видання було розраховане на дитячу аудиторію: вірші, оповідання, загадки та ігри на історичні теми. Наприклад:

"Перший склад – число це буде,
Другий — в устах мають люди.
Ціле слово… Хто вгадає?
Герб наш назву таку має".

 

Як вести контрпропаганду більшовицькому впливові на дітей у садочках, школах та дитячих комуністичних організаціях, навчала книжечка "Вказівки батькам у вихованні дітей".

"Питання ще тоді, у 1950 році, піднімались, які досі для нас є актуальні, а тим паче сьогодні через призму війни з Росією, коли російська пропаганда дуже велика і має вплив на людей. Тобто, підпільники вчили українців, як бути українцями. Самі так не робіть, як би ви не хотіли, щоб робили ваші діти, у родині і гурті будьте одностайними у засудженні злих вчинків — так радили батькам. Якби таке знайшли у хаті, то це була підстава для переслідування органами НКВС, бо свідчило про зв’язки з підпіллям", — наголосив Руслан Забілий.

Серед віднайдених матеріалів є чимало праць тодішніх сучасників про Україну та її історію — "Наше становище до російського народу", "Концепція самостійної України", передрук журналу "Революціонер-пропагандист" (1949 рік), на якому написані коментарі когось із референтів пропаганди, сатиричний журнал "Хрін", але регіонального колориту, про що свідчить обкладинка.

 

Багатим джерелом фактологічної інформації про боротьбу націоналістичного підпілля в регіонах є звітні документи.

"Багато звітної документації з усіх територій Західної України, за винятком лише Тернопільської області. Є центральне видання проводу українських націоналістів "Осередок пропаганди і інформації", журнал підпільний. "Революціонер-пропагандист", підпільний журнал, дуже цінний тим, що тут є написані коментарі. Тут бачимо вказівку, щоб кожну зі статей видавати окремо, а це і статті, і вірші. Є інструкція для слідчих Служби безпеки УПА, як організовувати внутрішню документацію, які матеріали збирати, як їх опрацьовувати, заповнювати протоколи", — розповів Забілий.

Усі передані документи фахівці Національного музею "Тюрма на Лонцького" і Центру досліджень визвольного руху реставрують, оцифрують та викладуть в загальний доступ в Інтернеті.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.