У рівненську бруківку вмонтували п'ять каменів на честь убитих нацистами. ФОТО

У Рівному 26 липня встановили п’ять "каменів спотикання" — меморіальних знаків, які закладають у країнах світу для вшанування жертв нацистів у 1933—45 роках.

Про це повідомляє "Громадське радіо".

Один із "каменів спотикання" присвячений отцю Володимиру Мисечку — рівненському священнослужителю, який відмовився від співпраці з окупаційною владою. 15 жовтня 1943 року його розстріляли. Його "камінь спотикання" встановили біля входу у Свято-Воскресенський собор.

Фото: mnemonika.org.ua

Яків Сухненко, який рятував євреїв під час Другої світової війни, був розстріляний нацистами у Києві у 1943 році. У 1983 році Сухненка визнали Праведником народів світу (так Ізраїль відзначає неєвреїв, які ризикували життям під час Голокосту, щоб врятувати життя євреям).

Його "камінь спотикання" встановили на провулку Ігоря Волошина. Єврейській сім’ї Якобу та Рахель Круликам встановили меморіальні знаки на вулиці Соборній, 96.  Яків Крулик та його малолітня донька Рахель вчинили суїцид, щоб уникнути розстрілу.

Поетесі Зузанні Гінчанці, закатованій гітлерівцями, заклали перший камінь на Театральній площі, де минуло її дитинство.

 Фото: Громадське радіо

Камені встановлюють за принципом одна жертва — один камінь. У світі заклали близько 69 тисяч таких каменів. 

Ініціатор ідеї — німецький митець Гюнтер Демніг. Так він намагається зберегти пам’ять про жертв нацизму. Меморіальні знаки зазвичай встановлюють там, де жили жертви нацизму.

"Принципова позиція автора, щоб власноруч встановлювати ці знаки. Наша черга  прийшла через рік. Рівне стало другим містом після Переяслава-Хмельницького, де встановили "камені спотикання", — розповів голова громадської організації "Мнемоніка" Максим Гон.

Нагадаємо, міський голова Києва Віталій Кличко пообіцяв  докласти максимальних зусиль, аби створити Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" у Києві.

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін