У XIV столітті черниця підмінила себе лялькою, щоб утекти з монастиря — документ

В архівах Університету Йорка, Велика Британія, дослідники знайшли історію про черницю, яка у XIV столітті інсценувала смерть за допомогою манекена.

Зробила вона це задля того, щоб утекти з монастиря й "піти шляхом тілесної хіті", повідомляє "Газета по-українськи" з посиланням The Guardian.

Цю історію знайшли на берегах одного з 16-ти томів реєстру справ архієпископів Йоркських з 1304 по 1405 роки.

"Попередити Джоан з Лідса, яка нещодавно була черницею монастиря святого Климента в Йорку, щоб вона повернулася в свій дім", — написав у 1318 році архієпископ Вільям Мелтон.

Мелтон писав окружному вікарію міста Беверлі, що ширяться чутки про прибуття бенедиктинської черниці Джоан.

"Вона нахабно відкинула пристойності релігії і скромність, притаманну її статі і зі злим умислом симулювала хворобу, інсценувала власну смерть, не піклуючись про здоров'я своєї душі, за допомогою численних помічниць і лиходійок, створила ляльку, що імітує її тіло", — йдеться в його листі.

Манекен Джоан поховали замість черниці, а справжня Джоан тим часом втекла з монастиря.

"Джоан пішла по шляху тілесної хіті, далеко від бідності і послуху. Вона порушила свої клятви і відкинула чернече вбрання. Тепер вона наражає на небезпеку свою душу і накликає ганьбу на весь орден", — додав Мелтон.

"Досить багато випадків, коли ченці і черниці покидали свої релігійні будинки. Ми не завжди знаємо всі деталі і те, чим все закінчилося", — розповіла керівник проекту Сара Ріс Джонс.

Найпоширенішою причиною цього було небажання дотримуватися целібату.

"Багато хто з них був відправлений в монастирі в підлітковому віці і не всі приймали релігійне життя", — підкреслила вона.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.