На місці майбутнього пам’ятника Омелянові Ковчу заклали перший камінь

22 лютого президент України Петро Порошенко заклав перший камінь «пароху Майданека» Омеляну Ковчу на території колишнього концтабору.

Про це повідомляє газета Об’єднання українців у Польщі "Наше слово".

 Глава Української греко-католицької церкви Блаженнійший Святослав, Владика Богдан Дзюрах (секретар Синоду УГКЦ) та Іван Васюник (Голова Комітету із вшанування пам‘яті блаженного священномученика Омеляна Ковча) в майстерні українського скульптура Олександра Дяченка  оглядають майбутній пам‘ятник о. Ковчу

Греко-католицького священика Омеляна Ковча нацисти ув’язнили в концтаборі на околиці м. Любліна за те, що той під час Голокосту рятував євреїв від переслідувань. У таборі до самої своєї смерті отець сповідав і причащав в’язнів різних національностей. За це Ковчу присудили звання Праведника України, а католицька церква визнала Блаженним священномучеником.

Постанову про зведення пам’ятника ухвалила міська рада Любліна у 2018 році.

"Його ставлення з відкритістю до кожної людини, незалежно від національності та релігії, знайшло своє особливе вираження в складні роки війни.

Під час свого перебування в німецько-фашистському концентраційному таборі в Майданеку Омелян Ковч зберіг дух жертовності, він завжди був священиком, і за свою непохитну позицію отримав прізвисько "священик Майданека", — ідеться в тексті постанови.

"Рішення Ради міста є важливим символічним жестом, значення якого виходить далеко поза межі Любліна. Будівництво пам'ятника отцю Ковчу — це й знак вшанування пам'яті усіх жертв нацизму та важливий крок для об'єднання зусиль українського та польського народів проти новітньої загрози для Європи і світу, яку несе сучасний кремлівський авторитарний шовінізм", — наголосив голова комітету із вшанування пам'яті Блаженного священномученика Омеляна Ковча Іван Васюник.

Ініціатором побудови пам’ятника о. Ковчу, який планують встановити на проспекті Мучеників Майданека біля входу в музей колишнього Майданека, виступив Фонд духовної культури прикордоння.

Виготовленням монумента займається київський скульптор Олександр Дяченко. На пам’ятнику буде напис, у якому польською, українською мовами та івритом цитуватиметься фрагмент листа о. Ковча до своєї сім’ї, у якому священик попросив родину не робити ніяких зусиль, щоб звільнити його з концтабору:

"Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латиші та естонці. Я єдиний священник серед них. Я навіть не можу собі уявити, як вони будуть тут без мене. Тут я бачу Бога, який є однаковим для всіх нас, незалежно від наших релігійних відмінностей. Можливо, наші церкви різні, але один і той же Великий і Всемогутній Бог веде нас усіх. Коли я молюся, кожен теж молиться... Вони вмирають по-різному, і я допомагаю їм пройти цей маленький місточок до вічності".



Нагадуємо, що 9 березня 2016 року відбувся візит отця та глави Української греко-католицької церкви Блаженнійшого Святослава (Шевчука) та Івана Васюника, голови комітету із вшанування пам'яті Блаженного священномученика Омеляна Ковча, під час якого вони досягнули домовленості з владою Любліна щодо початку процесу підготовки та будівництва пам'ятника. Кошти на пам'ятник планується отримати від пожертв приватних осіб та організацій.

Довідка:

Омелян Ковч (20 серпня 1884, Космач, нині Коломийського району Івано-Франківської обл. — 25 березня 1944, концтабір Майданек) був парохом у Перемишлянах поблизу Львова.

У 1919—1921 роках він служив капеланом в Українській Галицькій армії. Від початку Другої світової війни виступав проти переслідування людей різних національностей, у тому числі хрестив і  рятував євреїв. Крім того, відвідував євреїв у гетто та заборонив своїм парафіянам брати участь в антиєврейських діях.

Отця Омеляна заарештували й ув’язнили в січні 1943 року, відтак відправили до концентраційного табору Майданек. Омелян Ковч помер від флегмони ноги, що спричинила серцеву недостатність.

27 червня 2001 року у Львові Папа Римський Іван Павло II проголосив його блаженним мучеником разом з іншими мученикамигреко-католицької Церкви.

Комітет із вшанування пам’яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча було засновано у 2010 році. Його Почесним головою був Кардинал Любомир Гузар. Діяльність Комітету здійснюється під патронатом Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава Шевчука.

Зусилля Комітету мають на меті сприяти втіленню ідей Блаженного Священномученика Омеляна Ковча задля міжнаціонального,міжконфесійного та міжрелігійного діалогу, плекання толерантності і взаєморозуміння в суспільстві, популяризації соціально-корисної та благодійноїдіяльності.

Комітет дбає про відновлення пам’яті про отця Омеляна Ковча і поширення знань та відомостей про його видатне життя, мученицьку смерть і великийподвиг жертовності та любові до людей.

У 2010 році Комітет заснував Відзнаку Блаженного Священномученика Омеляна Ковча, яка вручається щорічно за значний внесок у справуекуменічного і культурного діалогу, міжрелігійного та міжнаціонального порозуміння та за особистий життєвий приклад жертовності і гуманізму. Серед лауреатів Відзнаки є Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Арон Вайс, спільнота св. Егідія з Рима, Український католицький університет, Марко та Уляна Супруни, та інші. Докладний перелік лауреатів Відзнаки минулих років можна переглянути на сайті, присвяченому Омеляну Ковчу.

Мюнхенський договір 1938: зрада напередодні війни

Годинник на празькому головному вокзалі, пойменованого на честь Вудро Вілсона, показував третю годину дня. З щойно прибулого потягу на перон вийшов високий акуратно вдягнений чоловік поважного віку – колишній міністр торгівлі Великобританії, а нині просто лорд Уолтер Ранcімен. Надворі було третє серпня 1938 року. Лорд Ранcімен прибув в Прагу із непростим завданням – переконати президента Чехословаччини Едварда Бенеша віддати прикордонні області своєї країни німецькому Райху.

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza