На місці майбутнього пам’ятника Омелянові Ковчу заклали перший камінь

22 лютого президент України Петро Порошенко заклав перший камінь «пароху Майданека» Омеляну Ковчу на території колишнього концтабору.

Про це повідомляє газета Об’єднання українців у Польщі "Наше слово".

 Глава Української греко-католицької церкви Блаженнійший Святослав, Владика Богдан Дзюрах (секретар Синоду УГКЦ) та Іван Васюник (Голова Комітету із вшанування пам‘яті блаженного священномученика Омеляна Ковча) в майстерні українського скульптура Олександра Дяченка  оглядають майбутній пам‘ятник о. Ковчу

Греко-католицького священика Омеляна Ковча нацисти ув’язнили в концтаборі на околиці м. Любліна за те, що той під час Голокосту рятував євреїв від переслідувань. У таборі до самої своєї смерті отець сповідав і причащав в’язнів різних національностей. За це Ковчу присудили звання Праведника України, а католицька церква визнала Блаженним священномучеником.

Постанову про зведення пам’ятника ухвалила міська рада Любліна у 2018 році.

"Його ставлення з відкритістю до кожної людини, незалежно від національності та релігії, знайшло своє особливе вираження в складні роки війни.

Під час свого перебування в німецько-фашистському концентраційному таборі в Майданеку Омелян Ковч зберіг дух жертовності, він завжди був священиком, і за свою непохитну позицію отримав прізвисько "священик Майданека", — ідеться в тексті постанови.

"Рішення Ради міста є важливим символічним жестом, значення якого виходить далеко поза межі Любліна. Будівництво пам'ятника отцю Ковчу — це й знак вшанування пам'яті усіх жертв нацизму та важливий крок для об'єднання зусиль українського та польського народів проти новітньої загрози для Європи і світу, яку несе сучасний кремлівський авторитарний шовінізм", — наголосив голова комітету із вшанування пам'яті Блаженного священномученика Омеляна Ковча Іван Васюник.

Ініціатором побудови пам’ятника о. Ковчу, який планують встановити на проспекті Мучеників Майданека біля входу в музей колишнього Майданека, виступив Фонд духовної культури прикордоння.

Виготовленням монумента займається київський скульптор Олександр Дяченко. На пам’ятнику буде напис, у якому польською, українською мовами та івритом цитуватиметься фрагмент листа о. Ковча до своєї сім’ї, у якому священик попросив родину не робити ніяких зусиль, щоб звільнити його з концтабору:

"Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латиші та естонці. Я єдиний священник серед них. Я навіть не можу собі уявити, як вони будуть тут без мене. Тут я бачу Бога, який є однаковим для всіх нас, незалежно від наших релігійних відмінностей. Можливо, наші церкви різні, але один і той же Великий і Всемогутній Бог веде нас усіх. Коли я молюся, кожен теж молиться... Вони вмирають по-різному, і я допомагаю їм пройти цей маленький місточок до вічності".



Нагадуємо, що 9 березня 2016 року відбувся візит отця та глави Української греко-католицької церкви Блаженнійшого Святослава (Шевчука) та Івана Васюника, голови комітету із вшанування пам'яті Блаженного священномученика Омеляна Ковча, під час якого вони досягнули домовленості з владою Любліна щодо початку процесу підготовки та будівництва пам'ятника. Кошти на пам'ятник планується отримати від пожертв приватних осіб та організацій.

Довідка:

Омелян Ковч (20 серпня 1884, Космач, нині Коломийського району Івано-Франківської обл. — 25 березня 1944, концтабір Майданек) був парохом у Перемишлянах поблизу Львова.

У 1919—1921 роках він служив капеланом в Українській Галицькій армії. Від початку Другої світової війни виступав проти переслідування людей різних національностей, у тому числі хрестив і  рятував євреїв. Крім того, відвідував євреїв у гетто та заборонив своїм парафіянам брати участь в антиєврейських діях.

Отця Омеляна заарештували й ув’язнили в січні 1943 року, відтак відправили до концентраційного табору Майданек. Омелян Ковч помер від флегмони ноги, що спричинила серцеву недостатність.

27 червня 2001 року у Львові Папа Римський Іван Павло II проголосив його блаженним мучеником разом з іншими мученикамигреко-католицької Церкви.

Комітет із вшанування пам’яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча було засновано у 2010 році. Його Почесним головою був Кардинал Любомир Гузар. Діяльність Комітету здійснюється під патронатом Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава Шевчука.

Зусилля Комітету мають на меті сприяти втіленню ідей Блаженного Священномученика Омеляна Ковча задля міжнаціонального,міжконфесійного та міжрелігійного діалогу, плекання толерантності і взаєморозуміння в суспільстві, популяризації соціально-корисної та благодійноїдіяльності.

Комітет дбає про відновлення пам’яті про отця Омеляна Ковча і поширення знань та відомостей про його видатне життя, мученицьку смерть і великийподвиг жертовності та любові до людей.

У 2010 році Комітет заснував Відзнаку Блаженного Священномученика Омеляна Ковча, яка вручається щорічно за значний внесок у справуекуменічного і культурного діалогу, міжрелігійного та міжнаціонального порозуміння та за особистий життєвий приклад жертовності і гуманізму. Серед лауреатів Відзнаки є Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Арон Вайс, спільнота св. Егідія з Рима, Український католицький університет, Марко та Уляна Супруни, та інші. Докладний перелік лауреатів Відзнаки минулих років можна переглянути на сайті, присвяченому Омеляну Ковчу.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.