В архівах виявили невідомі вірші Максима Рильського

19 березня класику української літератури Максиму Рильському виповнилося 125 років. З нагоди ювілею академічний журнал «Слово і Час» опублікував сенсаційну знахідку — два невідомі вірші поета та чотири його листи до різних адресатів, що так само становлять надзвичайну цінність для істориків літератури.

Про це повідомляє ЛітАкцент.

 

Обидва вірші — дружні послання Рильського до його друга і літературного побратима-неокласика Миколи Зерова. Цікаво, що це не автографи Рильського, а рукописні копії, які зробив якраз адресат віршів — сам Зеров.

Дружній характер стосунків двох поетів засвідчує і тон одного з віршів, написаного 22 травня — на Весняного Миколи. Рильський бажає товаришеві такого:


Ширяй же! На письменних розбишак

Згори дивись… Висміюй плем'я враже…

А решту вже нехай тобі коньяк

Словами виразнішими докаже.


Нове в епістолярії Рильського — це два листи до російського письменника, "колишньої зірки футуризму", як називав його сам Рильський, Олексія Кручоних та листовний діалог із Михайлом Рудницьким (крім двох відомих і чотирьох новизнайдених листів Рильського до Рудницького, опубліковано й відповіді Рудницького на них).

Листи зацікавлять також перекладознавців і лінгвістів висловленими в них думками й зауваженнями відомих літераторів. Виявляється, нашим нібито цьогочасним суперечкам уже багато років, скажімо, Рильський пише Рудницькому: "їй-Богу, "галицька" небезпека ніяк не більша, як небезпека суцільного калькування з російської мови!"

Листи розшукав у різних архівах України й Росії та супроводив докладним науковим коментарем і короткою посутньою передмовою літературознавець Богдан Цимбал.

На сайті "Слово і Час" представлено повнотекстову версію № 2 журналу. Прочитати публікацію новознайдених віршів і листів Максима Рильського можна тут на с. 92–106.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.