Група “Першого грудня” застерігає від колапсу української науки

Інтелектуали називають тривожною ситуацію у сфері управління наукою в Україні.

Про це йдеться в оприлюдненому зверненні.

 

"Науку, як і культуру, все ще трактують як не варту уваги "надбудову", яка тільки поглинає кошти, а тому має фінансуватись "за залишковим принципом. Все це, вкупі з іншими проблемами у сфері культури, свідчить про системне знецінення в нашій державі культурної та інтелектуальної сфер", — зауважуюють Олександра Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.

У сучасному суспільстві знань наука й академічна сфера є не розкішшю для "заможних", а необхідністю, — підкреслено у тексті. — Виживуть ті суспільства, які мають більше якісних знань, кращі технології, якісну освіту, більшу довіру суспільства до знань та компетенцій.

Однією з найголовніших проблем нинішньої науки названо те, що "нею на державному рівні часто керують непрофесійні чиновники". Ось чому Ініціативна група "Першого грудня" підтримала заклики науковців до влади здійснювати всі необхідні кроки, спираючись на сформовану експертну думку самих науковців:

"Ми вважаємо життєво необхідним для української науки не лише змінити принцип фінансування та проведення прозорих процедур прийняття рішень, а й втілити – не на словах, а на ділі – принцип автономії університетів.

І влада, і всі ми повинні пам'ятати: без сучасних якісних університетів і без потужної наукової системи демократична європейська Україна з убезпеченими кордонами і високим рівнем життя громадян неможлива".

Повний текст звернення із додатками розміщено на сайті Ініціативної групи "Першого грудня".

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.