«Архів українського німого кіно – онлайн»: у вільний доступ виклали 100 документів. ВІДЕО

Державна архівна служба в межах проєкту «Архів українського німого кіно – онлайн» виклала в загальний доступ перші оцифровані документи Центрального кінофотофоноархіву імені Г. Пшеничного.

Про це повідомив на пресконференції в Укрінформі голова Державної архівної служби Анатолій Хромов.

 

"Це початок актуалізації великої частини аудіовізуальної спадщини в культурний науковий обіг. Сьогодні на Ютьюбі ми представляємо у вільному доступі на сторінці Архівної державної служби перші 100 кінодокументів, які зберігаються в Центральному кінофотофоноархіві.

Це переважно випуски "Кінотиждень ВУФКУ" і кіножурнал за 1923-ій – 1930-ті роки. Всього ми плануємо виставити 189 кінодокументів, які, за нашими обліковими даними, перебувають у суспільному надбанні", - сказав Хромов.

Він зазначив, що онлайн-доступ до архівної культурної спадщини, зокрема її аудіовізуальної частини, яка сконцентрована в Центральному державному кінофотофоноархіві України імені Гордія Пшеничного, є вимогою XXI століття.

"Багато років попереднє керівництво, зокрема цього архіву, розказувало про неможливість забезпечення онлайн-доступу до аудіовізуальної спадщини… Останнім аргументом, як правило, був правовий аспект – що все важко в Україні з авторськими і суміжними правами і абсолютно неможливо представити навіть частину аудіовізуальної спадщини онлайн. Це неправда.

Якщо ми говоримо про сьогоднішній проєкт, то це комплекс документальних фільмів, створених у 1920-30-их роках, права на які відповідно до тогочасного законодавства уже закінчились в той самий період. Навіть з позиції сучасного чинного законодавства ці твори перебувають у суспільному надбанні і можуть бути вільно поширені", - зауважив Хромов.

Він вважає великою проблемою, що це не було зроблено раніше, оскільки без аудіовізуальної складової розуміння історії періоду початку XX століття є неповним.

"Образне розуміння – фото, кіно, аудіо – дає можливість краще долучити українське суспільство до тих подій, дає йому зрозуміти, що ж відбувалося в період НЕПу, Української революції, початку сталінських часів, зокрема репресій.

Тому це одна з причин, внаслідок якої ми маємо окупацію частини українських територій країни-агресором, де питання актуалізації аудіовізуальної архівної спадщини було вирішено раніше і вони це активно використовували", - сказав голова Держархівслужби.

Він також повідомив, що відтепер користувачі можуть віднайти ілюстративний матеріал для наукових, художніх, публіцистичних творів, для сучасної документалістики, а якщо є потреба - замовити якісну цифрову копію для створення нових творів. Архів може створити якісні цифрові копії, зокрема нещодавно придбано обладнання для оцифрування плівки у форматі 4К.

Хромов зазначив, що ця тенденція є загальносвітовою. За даними Міжнародної федерації кіноархівів, на сьогодні 79 кіноархівів світу використовують безкоштовні потокові онлайн-сервіси для презентації аудіовізуальної спадщини.

За його словами, до кінця цього року з'являться декілька нових онлайн-платформ Національного архівного фонду.

"Найближчими місяцями як мінімум два центральні архіви теж презентують онлайн-платформу своїх документів, в тому числі Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Є розуміння і можливість створення платформи онлайн-представлення іншої частини аудіовізуальної спадщини архіву Пшеничного.

Я думаю, до кінця року у нас є можливість запустити і власну платформу, де будуть представлені і кіно-, і фотодокументи, і аудіоспадщина. Є перспектива, що всі ці платформи потім будуть інтегровані в одне вікно входу до всієї оцифрованої культурної спадщини державних архівів. Тому я можу анонсувати, що навіть до кінця цього року у нас будуть як мінімум три кроки, що наблизять нас до цієї єдиної платформи", - резюмував Хромов.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.