Спецпроект

У Києві презентували виставку «Голокост». ФОТО

2 вересня в експозиції Національного музею історії України у Другій світовій війні відбулася презентація реліквійно-документальної виставки «Голокост» до 80-річчя початку нацистських масових розстрілів євреїв на території України та 80-х роковин трагедії Бабиного Яру.

Про це йдеться у повідомленні Музею.

 

За допомогою артефактів із колекції Музею війни та зібрання Музею Шереметьєвих на виставці розкрито масштаби, особливості перебігу й трагічні наслідки Голокосту для України, висвітлено складні й контроверсійні аспекти трагедії.

Один із центральних експонатів виставки – піаніно, в якому Праведники народів світу Яким і Поліна та їхні діти Віктор і Валентина Олейниченки переховували від нацистів єврейського хлопчика Веніаміна Борисковського. Ця реліквія була передана Музею донькою Валентини Пономарьової (Олейниченко) на початку липня 2021 р. А доставили цінний предмет із м. Маріуполь військові Збройних сил України.

Лише через 80 років уперше з'явилася можливість прочитати послання Меєра Ципеса з м. Кам'янець-Подільський до сина Ісаака в м. Харків, написані їдишем. Онука Ісаака Юлія Корсунська, громадянка США, допомогла Музеєві з перекладом.

 

На виставці також представлено роботи художників Зиновія Толкачова та Ісаака Тартаковського. Останній, до речі, був урятований від загибелі під час німецької окупації Праведниками народів світу Степаном, Надією та Лідією Савчуками.

Співмодераторами заходу виступили: завідувач відділу науково-просвітницької роботи Національного музею історії України у Другій світовій війні Дмитро Гайнетдінов та провідний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки, керівник Центру єврейської історії і культури Анатолій Подольський.

Головний рабин Києва Йонатан Біньямін Маркович розповів трагічну історію своєї сім'ї, яка майже вся була винищена під час Голокосту. Згадував слова свого дідуся, який вижив, одружився, і рід його було продовжено: "Пам'ятай минуле, твердо стій на ногах і нікому не дай завадити тобі жити".

Рав Маркович прочитав псалми Давида за упокій душ людей, трагічно загиблих у Голокост, і засурмив у шофар, ритуальний музичний інструмент, напередодні єврейського нового року Рош га-Шана.

 

Керівник відділу культури Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні Катаріна Шаупп-Карманн зазначила: "Ця подія є дуже важливою, особливо цього року, коли ми відзначаємо 80-ті роковини трагедії Бабиного Яру. Ми дуже вдячні за співпрацю Музеєві та Українському центру вивчення Голокосту. Кілька місяців тому ми представляли тут виставку "Захистимо пам'ять". Одна з найважливіших наших цілей – привернути до теми Голокосту увагу молоді, вчителів, студентів".

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей