Спецпроект

У Києві презентували виставку «Голокост». ФОТО

2 вересня в експозиції Національного музею історії України у Другій світовій війні відбулася презентація реліквійно-документальної виставки «Голокост» до 80-річчя початку нацистських масових розстрілів євреїв на території України та 80-х роковин трагедії Бабиного Яру.

Про це йдеться у повідомленні Музею.

 

За допомогою артефактів із колекції Музею війни та зібрання Музею Шереметьєвих на виставці розкрито масштаби, особливості перебігу й трагічні наслідки Голокосту для України, висвітлено складні й контроверсійні аспекти трагедії.

Один із центральних експонатів виставки – піаніно, в якому Праведники народів світу Яким і Поліна та їхні діти Віктор і Валентина Олейниченки переховували від нацистів єврейського хлопчика Веніаміна Борисковського. Ця реліквія була передана Музею донькою Валентини Пономарьової (Олейниченко) на початку липня 2021 р. А доставили цінний предмет із м. Маріуполь військові Збройних сил України.

Лише через 80 років уперше з'явилася можливість прочитати послання Меєра Ципеса з м. Кам'янець-Подільський до сина Ісаака в м. Харків, написані їдишем. Онука Ісаака Юлія Корсунська, громадянка США, допомогла Музеєві з перекладом.

 

На виставці також представлено роботи художників Зиновія Толкачова та Ісаака Тартаковського. Останній, до речі, був урятований від загибелі під час німецької окупації Праведниками народів світу Степаном, Надією та Лідією Савчуками.

Співмодераторами заходу виступили: завідувач відділу науково-просвітницької роботи Національного музею історії України у Другій світовій війні Дмитро Гайнетдінов та провідний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки, керівник Центру єврейської історії і культури Анатолій Подольський.

Головний рабин Києва Йонатан Біньямін Маркович розповів трагічну історію своєї сім'ї, яка майже вся була винищена під час Голокосту. Згадував слова свого дідуся, який вижив, одружився, і рід його було продовжено: "Пам'ятай минуле, твердо стій на ногах і нікому не дай завадити тобі жити".

Рав Маркович прочитав псалми Давида за упокій душ людей, трагічно загиблих у Голокост, і засурмив у шофар, ритуальний музичний інструмент, напередодні єврейського нового року Рош га-Шана.

 

Керівник відділу культури Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні Катаріна Шаупп-Карманн зазначила: "Ця подія є дуже важливою, особливо цього року, коли ми відзначаємо 80-ті роковини трагедії Бабиного Яру. Ми дуже вдячні за співпрацю Музеєві та Українському центру вивчення Голокосту. Кілька місяців тому ми представляли тут виставку "Захистимо пам'ять". Одна з найважливіших наших цілей – привернути до теми Голокосту увагу молоді, вчителів, студентів".

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Злука: від Фастівської угоди до Варшавського договору

Не важливо, що до Соборності дві частини України йшли через тривалі переговори, суперечки та образи. Не важливо, що практичний наслідок Злуки - це незначна військова та економічна взаємодопомога. Не важливо, що практичне втілення Соборності зупинилось ледь розпочавшись.
Цінність Акту Злуки - у його символічності: українці таки єдині попри усілякі розбіжності у політичних поглядах.

Акт Злуки. Спогад архієпископа Варлаама

Легкою сніжною імлою окритий, зранку прокинувся Київ, але піднялося вгору сонце й розвіяло імлу. Вздовж вулиць і бульварів стоять, мов дівчата в шлюбних сукнях, вкриті інеєм дерева. По всіх, пухнатим снігом вкритих, вулицях незвичайний рух. Організації, школи, діти, молодь і старше громадянство, все святочно вдягнене, гуртками й поодинці – поспішає до Св. Софії на велике свято

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.