Під Києвом пошкодили меморіал жертвам Голокосту

У Василькові, біля Києва, вандали розбили меморіальну табличку на пам'ятнику жертвам Голокосту.

Про це повідомляє пресслужба Нацполіції Київської області, передає Локальна історія.

 

"Під час моніторингу мережі Internet правоохоронці Київщини виявили публікацію про те, що в місті Васильків на вулиці Небесної Сотні поблизу стадіону "Кристал" пошкоджено пам'ятник жертвам Голокосту", – йдеться в повідомленні.

Зазначають, що вандали пошкодили меморіальну табличку біля пам'ятника жертвам Голокосту. Сам монумент залишився цілим.

 

Правоохоронці встановили, що пошкодження завдали ще в п'ятницю, 8 жовтня, але заяв у поліцію про це не надходило.

На місці події працювала слідчо-оперативна група та документувала обставини цього інциденту, проводила перевірку та встановлювала осіб, які можуть бути причетні до злочину.

Поліцейські відкрили кримінальне провадження за ч.2 ст.297 Кримінального кодексу України (Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого).

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.