Спецпроект

2009: у Сибір як на свято! (ролик від Комісії з Історичної Правди)

- А що таке "депортація"? - Вас відправлять у подорож. - Ура, діти, ми їдемо в подорож! - А куди? - В Сибір.

Провокаційний ролик "Депортація", виготовлений естонською продакшн-студією Catapult films - схоже, наприкінці 2009-го.

Життєрадісна реклама сімейної подорожі 1941 року на Далеку Північ, яка викликала скандал в Естонії і в Росії. "Калаш" у руках одного з депортуючих робить подію по-сучасному зловісною.

Наприкінці фільму йдуть титри "Знято за фінансової підтримки комісії з історичної правди Держдуми РФ".

Такої комісії в російському парламенті не існує - очевидно, естонці підкололи комісію з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії при президенті РФ, створену у травні 2009-го.

Експонати, присвячені сталінським депортаціям 1940-их років, дивіться в Музеї окупації Латвії в рубриці "Екскурсії"

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.