Спецпроект

1989: страта Чаушеску і його дружини Єлєни

25 грудня 1989 року засідання Надзвичайного військового трибуналу засудило до страти генерального секретаря румунської компартії і президента Румунії Ніколає Чаушеску і першого віце-прем'єра Румунії Єлєну Чаушеску.

Це була єдина зміна влади у соціалістичних країнах наприкінці 1980-их, проведена насильницьким шляхом.

У хроніці показано, як Чаушеску привозять на суд в бронетранспортері, засвідчують стан їхнього здоров'я, зачитують вирок у нашвидкоруч пристосованому під зал засідань приміщенні, грубо зв'язують їм руки, констатують смерть.

Самого моменту смерті не знято - оператор ще не встиг налаштувати камеру, як розстрільна команда, сформована з десантників-добровольців, відкрила вогонь.

У цьому відео є дозняті через 12 років кадри за участю капітана Йонеля Бойру, який брав участь у розстрілі. Він показує місце суду і страти.

Про обставини, які призвели до страти Чаушеску, читайте в розділі "Тексти"

"Це брехня, що я змусив людей голодувати! - заперечує румунський диктатор вирок суду. - Вона тільки доводить, що в ці дні на зміну патріотизму прийшла зрада".

В останні хвилини життя Єлєна вимагає, щоб їм дозволили вмерти разом і не зв'язували руки. 

Вражає ненависть присутніх до Чаушеску. "Тепер тобі ніхто не допоможе", - каже солдат на звернення Єлени "Я ж ставилася до вас як мати, навіщо ви це робите?"

Їх виводять у двір і тут же розстрілюють, щоб увечері показати трупи по телебаченню.

Так закінчилася соціалістична Румунія.

Розстріл, з якого почалася соціалістична Румунія, теж можна знайти в розділі "Відео" 

Три мільйони з обмовкою «понад»

Методика й практика підрахунку загиблих у Червоній армії має численні вади. За час німецько-радянської війни ця процедура неодноразово змінювалася. Обрахунок бойових утрат тривав упродовж майже всього повоєнного десятиліття… Тому остаточні цифри визначити практично неможливо

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».