1983: "Клуб мандрівників" - випуск радянського ТБ, присвячений Києву

Презентація 1500-річчя Києва радянському глядачеві. Українські телевізійники нагадують про "колиску трьох братніх народів", але підкреслюють, що це - їхня колиска. На місці Оболонської набережної, де прописана родина Януковичів, іще просто жовтий намитий пісок.

Це відео - запис популярної радянської телепрограми "Клуб кіноподорожей", більш відомої під назвою "Клуб путешественников". Зазвичай щотижневі випуски клубу були присвячені закордону, але цього разу ведучий Юрій Сенкевич вирішив розповісти про столицю УРСР.

Вочевидь, програма була присвячена бучному святкуванню 1500-річчя Києва, організованому владою радянської України в 1982-му. Саме тоді, в рік смерті Леоніда Брєжнєва, було збудовано гігантський монумент Батьківщини-матері, реконструйовані Золоті Ворота, реставрувано для Музею історії Києва Кловський палац, споруджено музей Леніна (нинішній Український дім).

1982: Похорон Брєжнєва - труна падає у могилу (ВІДЕО)

Реконструювали також вулиці і квартали в центрі, серед них і Андріївський узвіз, який відтоді став вулицею з "мистецьким" обличчям. 

На пропозицію УРСР, 10 жовтня 1980 р. ухвалили резолюцію Генеральної конференції ЮНЕСКО, якою державам-членам ЮНЕСКО і міжнародним організаціям запропоновано взяти участь у святкуванні 1500-річчя міста Києва та популяризувати цю подію за допомогою засобів масової інформації. У резолюції "дано високу оцінку ролі Києва, який поклав початок східнослов'янській цивілізації і культурі".

З тих часів розпочалася традиція святкувати наприкінці травня День Києва. Даний сюжет, підготовлений для московського телебачення київською студією, про це все й розповідає.

Ми бачимо панораму центру, Подолу, на горизонті видно і перші мікрорайони Троєщини, показано Оболонь - а на місці тамтешніх "Липок", де прописана родина Януковичів, іще просто жовтий намитий пісок. 

Київські трамваї: як було і як стало. ФОТО

Українські телевізійники нагадують про "колиску трьох братніх народів", але підкреслюють, що Київ - їхня колиска. Хваляться й тим, що київським фотоапаратом Гагарін зробив перший знімок Землі, що перший у Європі комп'ютер теж було зроблено в Києві, що тут з'явився перший на території СРСР політехнічний інститут тощо.

Фраза "убраний у зелень Київ" зараз викликає іронію. Так само як і "підірваний Успенський собор - справа рук варварів XX сторіччя".

Дивно звучить "на Червоній площі, де відбувалися контракти". Не згадується ані слова про "українських буржуазних націоналістів", натомість нам кажуть, що у грудні 1918-го "білогвардійці вели на розстріл революціонерів - героїв придушеного ними повстання". А шрами від куль на будівлі "Арсеналу" залишилися від царя Миколи і його підручних".

Майдан - з Леніним і щойно збудованими тоді фонтанами. У дні свят площа Жовтневої Революції стає сценою: і "такі свята на майдані - теж революційна традиція". :)

У Бабиному яру замучено "200 тисяч жінок, старих людей, військовополонених". Жодної згадки про євреїв.

Багато старого Подолу, забудови Гончарів і Кожум'яків, є згадка про Булгакова з меморіальною дошкою на його будинку на Андріївському узвозі. Про Києво-Могилянську академію - винятково у минулому часі.

Найбільше ж кидається в око те, що Київ майже позбавлений реклами.

Інше відео 1983 року: Рейган називає СРСР "імперією зла" і засуджує американських "противсіхів"

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.