1970: Богдан Ступка у ролі бандерівця

Фільм "Білий птах із чорною ознакою" став кінодебютом львівського театрального актора Богдана Ступки. В цьому фільмі йому - 29 років. Спершу роль Ореста мав виконувати Іван Миколайчук, але чиновники була категорично проти: "Актор, який зіграв Шевченка, не може грати бандерівця!"

Сьогодні в землю Байкового кладовища поклали Богдана Ступку - актора, який своїм життям доводив, що українські кіно і театр живі і вмирати не збираються. На відміну від людини. 22 липня 2012 року Богдан Сильвестрович помер у лікарні, втомившись боротися з хворобою.

"Історична Правда" пропонує згадати першу появу Ступки в кіно - у легендарному фільмі "Білий птах із чорною ознакою".

Знятий у 1970 році, "Птах..." став одним з останніх фільмів хвилі поетичного кіно, яка закінчилася за кілька років грандіозною спецоперацією проти "шестидесятників".

У 1970-му Богдану Ступці було 29. Молодого актора Львівського драмтеатру імені Заньковецької зовсім не знали за межами Галичини. Увагу Юрія Іллєнка до Ступки привернув інший режисер - Леонід Осика.

Найпопулярніші фільми УРСР і решти Союзу. ВІДЕО

Сюжетна лінія фільму - конфлікт між трьома братами Дзвонарями, які живуть у буковинському селі і кохають одну і ту ж жінку, попівну Дану (пропоноване відео і зображує танець Дани, яку грає Лариса Кадочникова, і Ступки-Ореста).

Старший син іде "до совітів", середній - у повстанці, молодший вибирає життя.

Головний герой "Білого птаха..." - саме середній син. Слова "УПА" чи "бандерівці" жодного разу не звучать у фільмі, хіба що абстрактне "чорні хлопці".

"Нам не по дорозі ні з москалями, ні з німцями, - говорить герой Ступки в наведеному нижче уривку з фільму. - Німці прийшли і підуть, а москалів ми самі викуримо. В цих горах будемо ми".

Подібного роду слова вперше зазвучали в радянському кінематографі. Ступка показав не карикатурного націоналіста (порівняйте з бандерівцями у знятій кілька років потому "Думі про Ковпака" або у новітній російській "Ми з майбутнього-2"), а людяного і відважного героя, переконаного у своїй правоті.

Спершу роль Ореста Дзвонаря мав виконувати Іван Миколайчук, але ідеологічні чиновники була категорично проти: "Актор, який зіграв Тараса Шевченка, не може грати бандерівця!"

Іван Миколайчук. Невідомі знімки з життя і смерті. ФОТО

Миколайчук поступився роллю Ступці, зігравши старшого сина - комуніста. Стрічку кілька разів забороняли в УРСР, але Гран-прі Московського міжнародного фестивалю в 1971 році легалізував "Білого птаха..." в очах партійних цензорів.

В цьому фільмі Богдану Ступці 29 років. Попереду все життя - визнання в СРСР і за кордоном, переїзд у Київський театр імені Франка, розквіт таланту в 1990-ті, чиновницька робота у 2000-их. І масове визнання - за ролі в кіно і театрі. За молочника Тев'є і короля Ліра, за гетьмана Хмельницького і генсека Брежнєва. За Ореста Дзвонаря. 

Cьогодні його поховали.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.