1986: спогади очевидців аварії на ЧАЕС. "Чорнобиль. Пряма мова"

Свідки та ліквідатори розповідають про пережите.

Представлені тут кадри - аудіовідеоінсталяція з арт-проекту "1986. Два погляди" фотошколи Віктора Марущенка, присвяченого 25-річчю аварії на ЧАЕС. Проект виставлявся у галереї "Лавра" у квітні 2011 року. Організатори люб'язно поділилися з ІП відео.

Свідки катастрофи та ліквідатори її наслідків слухають самих себе, свої спогади про радіоактивну весну-літо 1986 року. Їхні емоції записані на відео і змонтовані разом з аудіодоріжкою їхніх спогадів.

Ця частина проекту називається "Чорнобиль: Пряма мова".  Іншою частиною були записи людей 1986 року народження, які говорили про своє сприйняття Чорнобиля. Але ми зосередилися на свідках історії.

Аудіоскладова проекту фактично є унікальним записом в жанрі так званої "усної історії". Серед тих, хто свідчить, є такі люди:

- Віктор Шорін (60 років [всі дані про вік датовані 2011 роком - ІП]), пожежник. Працював на даху реактора одну хвилину щодня. Перебував у Чернобилі з 28 червня по 5 вересня 1986 року. Після аварії працював токарем.

- Анатолій Кіфа (у 2011-му мав 55 років). Мобілізований 28 квітня 1986 року. Працював біля реактора - займався очищенням території, навантаженням піску та свинцю в парашути [вочевидь, ідеться про мішки, якими в перші тижні після аварії закидували з гелікоптерів тлііючий реактор - ІП], допомагав евакуювати місцевих жителів. 5 травня був вивезений із зони на "швидкій допомозі" за станом здоров'я.

- Юрій Вацкель (54 роки). Був у Чорнобилі з 28 травня по 14 липня. Перебував у мобілізаційному складі київського полку Цивільної оборони. Викликали вночі, очолив пожежний взвод. Займався безпосередньою дезактивацією станції.

- Андрій Мизько (51 рік). Штурман вертольоту Мі-6 - одного з десятків гелікоптерів, із яких скидали на реактор свинець та пісок. До аварії служив у Ленінградському військовому окрузі. 8 екіпажів підняли по тривозі і на Ан-12 перевезли до Чернігова. З чернігівської бази [військовий аеродром "Півці" - донедавна закинутий, Янукович-молодший проводив на злітній смузі авторалі, у зв'язку з агресією РФ діяльність аеродрому поновлено - ІП] і проводилися вильоти на станцію.

Гелікоптери Мі-6 на кладовищі опроміненої техніки в Чорнобилі

Працював у зоні з 5 по 27 травня 1986 року. Зробив 11 вильотів на реактор, потім відправили в Афган. "Я навіть не можу порівняти перебування в Чорнобилі з війною в Афганістані". Інвалід 2-ої групи.

- Володимир Мусієць (73 роки) - командир військової частини Чорнобиль-2. У частині налічувалося 900 офіцерів і 2 тисячі солдатів, які з 4-ої години ранку 26 квітня приступили до ліквідації аварії. Закінчив роботу в зоні 25 серпня 1988. У званні полковника пішов у відставку. Інвалід 2-ої групи.

- Михайло Ревчук (53 роки). До аварії працював в управлінні пожежної охорони міста Києва (ВПЛ-8). У Чорнобилі перебував з 11 травня по 6 червня 1986-го. Займався дезактивацією приміщень і територій. Лопатами знімали шар зараженої землі. Інвалід 2-ої групи з 2008 року.

- Ігор Кекух (69 років). До аварії - підполковник медичної служби. Відряджений у зону з Полтавського гарнізонного госпіталю. У липні-серпні працював лікарем-терапевтом у діагностичному центрі Чорнобиля. Онкохворий, 2 група інвалідності.

- Віктор Печений (56 років). До аварії працював зв'язківцем. У Чорнобилі був із 28 квітня по 15 травня. Виконували брудну роботу (навантаження піску і свинцю), жили в наметах на березі Прип'яті, спали одягненими по 4 години на добу.

У 2011-му Віктор мав останню стадію раку легенів, інвалід 1-ої групи. Через суд добився пенсії, належної за законом (8 мінімальних окладів = 6500 грн), яку Пенсійний фонд тут же самовільно відібрав, перевівши його на пенсію по групі інвалідності ( 2800 грн). "Чорнобиль забрав у мене все".

Дивіться також:

1986: перша інфа про аварію на радянському ТБ. ВІДЕО

1986: новинний сюжет про Чорнобиль на американському ТБ. ВІДЕО

"Подвиг, рівний фронтовому". Як КДБ УРСР брав участь у ліквідації

Валентина Шевченко: "Провести демонстрацію 1 травня 1986-го наказали з Москви"

З чого почався Чорнобиль. КПРС ігнорувала попередження про можливу аварію

Кримська АЕС. В СРСР боялися, що з нею станеться "фукусіма"

Віртуальна 3D-модель міста Прип'ять. ВІДЕО

Інше за темою "Чорнобиль"

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.