Спецпроект

Кримська АЕС: в СРСР боялися, що з нею станеться те, що зараз у Японії

Масштабна аварія на японській АЕС у Фукушимі нагадала не тільки про події в Чорнобилі 25 років тому, але й про будівництво у Криму ще однієї станції, яке було зупинено саме після катастрофи 1986-го. АЕС на березі Казантипської затоки Азовського моря добудували на 95%... і кинули.

У 1987 Кримська АЕС була готова на 95%. Так само, як і АЕС у Фукушимі, Кримська АЕС могла працювати у сейсмічно небезпечному регіоні. Ця станція мала постачати електроенергію на увесь Крим, а також деякі регіони Росії. Однак тепер сейсмологи кажуть, що рішення про спорудження АЕС у Щолкіно було помилковим.

Щороку у Криму, поблизу Євпаторії, проходить музичний фестиваль "Казантип", який тепер має статус міжнародного і зветься фестивалем електронної і рок-музики.

А наприкінці 90-х минулого століття фестиваль відбувався безпосередньо у турбінному відсіку станції. Гаслом фестивалю було - "Атомна вечірка у реакторі".

Але згодом у Щолкіно фестиваль зупинили, бо ніби-то місцева влада не домовилася з організаторами.

Будувати станцію почали у 1975 році. Вона мала забезпечити електроенергією весь кримський півострів і підтримувати розвиток промисловості у регіоні. У 1980 будівництво Кримської АЕС оголосили "комсомольською ударною новобудовою".

Будується Кримська АЕС. Фото: lifeglobe.net

"Почали її будувати зовсім на порожньому місці. Швидко виросло місто Щолкіно. Там навіть назв вулиць не було спочатку - лише усі будинки під номерами.

Планування цих будинків передбачало встановлення лише електричних приладів. Бо вважалося, що запустять Щолкінську атомну станцію, і електроенергії буде - море.

Тому навіть газу не планували проводити. Станція була збудована на 95%. Залишалося лише встановити реактор", - розповідає відомий кримський журналіст Микола Семена, який пам'ятає ті часи.

Будівництво станції було зупинене після Чорнобильської катастрофи, у 1987 році, а ще через два роки Москва повністю відмовилася від запуску АЕС. На початку 90-х років екологічні причини були головними, коли йшлося про закриття станції.

Нинішній стан АЕС. Покинули навіть кран. Фото: kazantipa.net

Хоча, як розповів Бі-Бі-Сі Микола Семена, не можна виключати і політичну складову, через яку Кремль незадовго до розвалу Союзу РСР ухвалив рішення припинити будівництво Кримської АЕС.

"Мені здається, що у Москві просто дуже не хотіли, щоб ця станція дісталася Україні. Таким чином, я думаю, штучно були організовані протести екологів.

На той час такі протести у СРСР були дивиною, вони могли бути лише привнесені ззовні. А якщо і були якісь протести, то та влада ніколи не звертала на них уваги і робила те, що вважала за потрібне", - розповідає Микола Семена.

Версія пана Семени дещо конспірологічна - екологічні протести на той час справді були масовими, і в них брали участь навіть мешканці самого Щолкіно. На карті: внизу сам мис Казантип (татарською "денце казана"), вище і праворуч - місто Щолкіно, ще вище і праворуч, біля Ахташського озера - Кримська АЕС. Карта: shelkino.com

Водночас, сейсмологи кажуть, що навіть починати будівництво АЕС було небезпечно.

Професор Белла Пустовітенко, голова Кримської експертної ради з оцінки сейсмічної безпеки, впевнена, що станція у Щолкіно була б ненадійною саме через те, що Крим є сейсмологічно нестійким:

"Я вважаю, що ця станція не витримала б ніякого випробування часом і можливим землетрусом. За нормативними картами, цей район належить до 9-бальної зони. А будували Кримську АЕС із розрахунку на 6-7 балів.

Як і японська "Фукушима-1", Кримська АЕС розташована на березі моря. Азовського

Японці будували станцію з урахуванням тієї інтенсивності землетрусу, який там і стався. Загалом, за прогнозною картою для особливо важливих будівель, ризик не повинен перевищувати 1%.

З урахуванням цього, практично вся територія Криму належить до зони підвищеної сейсмічної активності. Тому такі об'єкти, як атомні станції, взагалі мають бути заборонені у Криму".

Після припинення будівництва була створена компанія з продажу обладнання і матеріалів, однак розповідають, що і досі конструкції, що там залишилися, ріжуть на металобрухт.

Реакторний блок Кримської АЕС

Радіаційної безпеки цей об'єкт не має, оскільки до встановлення ядерних реакторів тоді не дійшло.

Однак екологи побоюються, що влада може повернутися до дискусії стосовно доцільності відродження недобудованих атомних об'єктів.

Бо до 2020 року, згідно із Державною програмою розвитку атомної енергетики, в Україні має з'явитися шість нових ядерних блоків.

Перший енергоблок Хмальницької АЕС - проектний брат-близнюк реактора у Щолкіно

Поки що ж на руїнах станції знімають фільми і проводять екскурсії: за 30-50 гривень охоронці дозволяють туристам погуляти по величезних залах та закутках і подивитися на захід сонця із даху станції.

 Щолкіно - наймолодший населений пункт Криму, містечко енергетиків, яке так і не стало містечком енергетиків

Джерело: Українська служба ВВС

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".