Спецпроект

1999: Єльцин робить президентом Путіна

Вперше Володимир Путін став президентом Росії 31 грудня 1999 року - спершу як "виконуючий обов'язки". Це сталося, коли Борис Єльцин у зворушливому новорічному телезверненні оголосив про свою відставку.

Перший президент незалежної Росії Борис Єльцин запам'ятався полум'яними демократичними спічами, боротьбою з прибічниками посилення радянської влади і ліквідацією СРСР (разом із постом його президента - політичного конкурента Єльцина Михайла Горбачова).

Як розпадався СРСР. Спогади доньки Єльцина

Інші знакові явища життя вже пострадянської Росії, які асоціюються з Єльциним - економічна криза, війна в Чечні, загроза комуністичного реваншу, алкогольні скандали в верхах, "дорррогие рассияне, паннимаеш" і подібність до пізнього Брєжнєва.

Рейтинг Єльцина впав дуже низько, але він не став очікувати чергових президентських виборів - у канун міленіуму він оголосив, що йде у відставку. Для промови він обрав найбільш ностальгічний для багатьох момент - новорічне телезвернення президента. Це стало сюрпризом і шоком для росіян.

"Я втомився, я йду, - говорить в останній офіційній промові Борис Єльцин. - Поступаюся місцем новому поколінню, яке зробить краще".

Виконуючим обов'язки голови держави став тодішній прем'єр-міністр РФ Володимир Путін. Він теж виступив із новорічним вітанням, а через три місяці, у березні 2000 року його успішно обрали президентом.

"Путин. Коррупция". (Не)бідний лідер великої Росії

"Прощаючись, я хочу побажати усім - будьте щасливі" - такими були останні слова Бориса Миколайовича в новорічному ефірі. - З новим щастям, дорогі мої".

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.