Спецпроект

2001: масові сутички з міліцією - апофеоз "України без Кучми". ВІДЕО

До того не бачені в країні бійки з силовиками стали кульмінацією акції "Україна без Кучми!"

Акція почалася 18 грудня 2000 року, а масовими сутичками 9 березня 2001-го фактично завершилася. Після цього активність опозиції пішла на спад - її учасники стали готуватися до нових акцій протесту, де насильство не було б головною складовою.

Цю хроніку подій змонтували невідомі - судячи з ікони Богородиці Унсовської в останніх секундах ролику, прихильники УНА-УНСО. Тут зібрані основні зафіксовані на камеру моменти протистояння 9 березня 2001 року.

Починається з вранішніх сутичок біля парку Шевченка, коли бійці внутрішніх військ МВС разом із міліцейським спецназом охороняли парк по периметру, щоб президент Кучма із прем'єром Ющенком і першим віце-спікером ВР Медведчуком могли покласти квіти до пам'ятника Кобзарю. До речі, з цими діячами Шевченка вшанували і обидва рухівці - Костенко з Удовенком.

Протестанти з "України без Кучми" - переважно унсовці - намагалися прорватися в парк, щоб не допустити покладання владою квітів (напередодні про намір не пустити Кучму до Шевченка оголосили політики з опозиційного Форуму національного порятунку, а за кілька днів до того Ющенко назвав цих політиків "провокаторами").

Під час вранішніх сутичок кілька активістів "УбК" були затримані. 

Далі відзнято конфлікт на стіні університету імені Шевченка (ріг бульвару Шевченка і Володимирської), внаслідок якого з кількаметрової стіни скинули тодішнього прес-секретаря УНА-УНСО, а нині журналіста-розслідувальника Тетяну Чорновіл.

Бачите, як Таню - у шикарних вишневих штанях - затримують "тихарі" в цивільному?

Потім ми бачимо марш на Михайлівську площу до Київського управління МВС з вимогою звільнити затриманих біля парку.

9.03.2001. Хроніка дня

Наступні кадри - з автозака на Михайлівській випускають затриманих. Перший із них, у характерній папасі - комендант наметового містечка "УбК" на Хрещатику Олег Бойко. За події 9 березня він пізніше отримає 3,5 роки тюрми, а недавно недавно його допитали в реанімованій Генпрокуратурою кримінальній справі.

Після цього мітинг у парку Шевченка продовжився, і там знову здійснювалися затримання. Далі можна побачити похід до МВС на Богомольця, яке того дня чомусь обгородили дерев'яним парканом, на кшталт будівельного.

Протестанти розібрали паркан і закидали міністерство яйцями. Десятками яєць. Таке "святотатство" до державної структури, до того ж силової, в часи Кучми було чимось на кшталт шоку - краху зазнавало саме уявлення про потугу режиму.

Ну а далі було те, що було. Міліція перекрила прохід з Лютеранської на Банкову, до адміністрації президента - а розпалені люди спробували прориватися. 

На цих кадрах варто окремо відзначити одного з організаторів "УбК" Володимира Чемериса - ось він, у довгому зеленому пальті, руки демонстративно тримає в кишенях, мовляв, я нікого не б'ю. Стоїть на місці і не рухається, аж доки його не штовхає наступаючий "Беркут".

Було весело. Вуличне насильство у сутичках з ментами - річ видовищна і корисна для підняття самооцінки, але з політичної точки зору ефективна тільки тоді, коли в бійках бере участь більшість громадян.

"Україна без Кучми". Спогади організаторів

Ще один ньюанс - зі сфери інформаційних технологій. Кадр, коли протестанти "повертають" міліції гранату зі сльозогінним газом, у вечірніх новинах на "Інтері" прокоментували так: "Из толпы в ряды правохранителей полетела дымящаяся БОМБА".

Бійка на Банковій легітимізувала в очах пересічного телеглядача і жорстокий розгін офісу УНСО увечері того ж дня, і масові затримання активістів (або просто україномовних) студентського руху "За Правду!", який його організатори з ПРП бачили як аналог успішного сербського "Отпору".

До того небачені в країні бійки з силовиками стали кульмінацією "України без Кучми!" Після цього активність опозиції пішла на спад - її учасники стали готуватися до нових акцій протесту, де насильство не було б головною складовою.

9 березня 2001 року підвело також і риску під старою УНСО пострадянського розливу - з її еклектичною і цікавою філософією та активною життєвою позицією.

Після затримань і суду УНСО розкололося на кілька частин: основна разом із Андрієм Шкілем, котрий прямо із слідчого ізолятора втрапив у парламент, пішла у фарватері Юлії Тимошенко; крило "водія Шкіля" Едіка Коваленка продалося Медведчуку, отримало офіс на Шовковичній і радісно грало на телекамери роль проющенківської "нацистської загрози"; ще частина стала звичайними понурими правими.

9.03.2001. Спогади активіста

Наприкінці ролику ми бачимо більш детальні кадри сутичок уранці 9 березня довкола парку Шевченка.

Про те, що "влаштуємо ментам Грецію", заявляли організатори студентських акцій протесту, які відбулися у 2009 році після смерті у Шевченківському райвідділі студента Ігоря Індила. Але до нових бійок і коктейлів Молотова справа не дійшла.

У березні 2013 року ув'язнена Юлія Тимошенко згадала про події 2001 року: "колись 9 березня від пам’ятника Тараса Шевченка розпочалася велика демократична акція, яка в результаті закінчилася Помаранчевою революцією... І це було не востаннє, я переконана. Кобзар — це донор, що дає народові України кров оновлення".

Дивіться також: "Як реабілітували політв'язнів і покарали катів у справі "України без Кучми"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.