Спецпроект

1984: радянський фільм про батька Тягнибока. ВІДЕО

Знятий у позитивній манері кінохроніки УРСР, фільм "Це ваша нагорода, лікарю!" розповідає про медика Львівського спортивного інтернату Ярослава Васильовича Тягнибока - майстра спорту СРСР, лікаря збірної СРСР із боксу і батька нинішнього лідера партії "ВО "Свобода".

Любителям форумних баталій буде цікаво поглянути на Тягнибока у спортивному костюмі з гербом Радянського Союзу і написом "СССР". Є в кадрі і сам Олег - разом із татом, мамою і молодшим братом Андрієм він дивиться тележурнал про свого батька. 

Невідома точна дата виходу стрічки. Згадується 1981 рік, коли лікар Тягнибок допоміг стати чемпіоном травмованому гімнасту Олександру Дитятину, а показана в кадрі італійська грамота Ярославу Тягнибоку датована жовтнем 1983 року.

Тягнибок-2004 - про "жидву і москалів". ВІДЕО

Знаючи терміни радянського кіновиробництва, логічно припустити, що фільм вийшов на екрани на початку 1984 році. До того ж не згадується про те, що головного героя немає в живих - за даними ЗМІ, Ярослав Тягнибок помер у 1984-ому, коли Олег пішов у 10-ий клас (тобто у другій половині року).

На офіційному сайті "Свободи" скупо повідомляється "трагічно загинув", інтернет-газета "Сейчас" (проект порталу "Ліга") писала про насильницьку смерть. 

Ось як про описану у фільмі історію з гімнастом Дитятиним згадував Олег Тягнибок: "За батьком тоді прислали реактивний військовий літак, яким його терміново доправили до Москви. Всю ніч він чаклував над Дитятиним: ставив йому примочки, масажував, і врешті-решт, маючи складну травму як для гімнаста, спортсмен наступного дня став абсолютним чемпіоном світу".

До речі, окрема тека, присвячена Ярославу Тягнибоку, зберігається в одній із найбільших у Європі колекцій (30 тисяч експонатів у приватній квартирі!), присвячених боксу - у львів'янина В'ячеслава Слончинського.

Серед документів і артефактів є й медаль чемпіонату світу з боксу, яку Тягнибоку-старшому подарував міністр спорту Венесуели - за те, що той перед церемонією нагородження оперативно позбавив чиновника болю у спині.

Зняв стрічку легендарний оператор "Укркінохроніки" Віктор Кріпченко.

Інше ВІДЕО з 1984 року:

Орвеллівська реклама першого Macintosh від Apple

Перша людина, яка стала живим супутником Землі

Дід Панас розповідає телеглядачам казочку про їжачка і зайчика

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.