Спецпроект

1984: радянський фільм про батька Тягнибока. ВІДЕО

Знятий у позитивній манері кінохроніки УРСР, фільм "Це ваша нагорода, лікарю!" розповідає про медика Львівського спортивного інтернату Ярослава Васильовича Тягнибока - майстра спорту СРСР, лікаря збірної СРСР із боксу і батька нинішнього лідера партії "ВО "Свобода".

Любителям форумних баталій буде цікаво поглянути на Тягнибока у спортивному костюмі з гербом Радянського Союзу і написом "СССР". Є в кадрі і сам Олег - разом із татом, мамою і молодшим братом Андрієм він дивиться тележурнал про свого батька. 

Невідома точна дата виходу стрічки. Згадується 1981 рік, коли лікар Тягнибок допоміг стати чемпіоном травмованому гімнасту Олександру Дитятину, а показана в кадрі італійська грамота Ярославу Тягнибоку датована жовтнем 1983 року.

Тягнибок-2004 - про "жидву і москалів". ВІДЕО

Знаючи терміни радянського кіновиробництва, логічно припустити, що фільм вийшов на екрани на початку 1984 році. До того ж не згадується про те, що головного героя немає в живих - за даними ЗМІ, Ярослав Тягнибок помер у 1984-ому, коли Олег пішов у 10-ий клас (тобто у другій половині року).

На офіційному сайті "Свободи" скупо повідомляється "трагічно загинув", інтернет-газета "Сейчас" (проект порталу "Ліга") писала про насильницьку смерть. 

Ось як про описану у фільмі історію з гімнастом Дитятиним згадував Олег Тягнибок: "За батьком тоді прислали реактивний військовий літак, яким його терміново доправили до Москви. Всю ніч він чаклував над Дитятиним: ставив йому примочки, масажував, і врешті-решт, маючи складну травму як для гімнаста, спортсмен наступного дня став абсолютним чемпіоном світу".

До речі, окрема тека, присвячена Ярославу Тягнибоку, зберігається в одній із найбільших у Європі колекцій (30 тисяч експонатів у приватній квартирі!), присвячених боксу - у львів'янина В'ячеслава Слончинського.

Серед документів і артефактів є й медаль чемпіонату світу з боксу, яку Тягнибоку-старшому подарував міністр спорту Венесуели - за те, що той перед церемонією нагородження оперативно позбавив чиновника болю у спині.

Зняв стрічку легендарний оператор "Укркінохроніки" Віктор Кріпченко.

Інше ВІДЕО з 1984 року:

Орвеллівська реклама першого Macintosh від Apple

Перша людина, яка стала живим супутником Землі

Дід Панас розповідає телеглядачам казочку про їжачка і зайчика

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.