1943: Парад добровольців Дивізії зброї СС "Галичина" 18 липня у Львові

Ідея створення дивізії народилася навесні 1943 року у Львові. Тоді ж газети опублікували заклик до добровольців вступати у її лави. До дивізії зголосилося більше 80 тисяч добровольців. Більше 50 тисяч пройшли відбір. 13 тисяч були зараховані до дивізії відразу.

18 липня 1943року у Львові панувала урочиста атмосфера. Губернатор Галичини Отто фон Вехтер проводжав добровольців до місця нової служби.
До нової дивізії зголосилося кількадесят тисяч осіб – значно більше, ніж сподівалося командування. 
Після параду у липні 1943 року добровольців відправили на навчання – так званий "вишкіл" до тренувальних таборів на території теперішніх Польщі та Чехії.
Тренування тривали майже рік – до травня 1944 року. Після поразки під Бродами у липні дивізію переформовували.
Після відновлення боєздатності дивізію перекинули у Словаччину для боротьби із комуністичним підпіллям. Історикам невідомі факти, які б свідчили про якусь участь у забезпеченні охорони німецьких таборів смерті.
Історія дивізії закінчилася після того, як в квітні 1945 року вона була переформатована у Українську національну армію під керівництвом Павла Шандрука.
УНА перейшла в західну зону окупації і там – вийшла з війни. Більшість дивізійників після Другої світової війни емігрувала до Канади та Сполучених Штатів Америки.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.