Спецпроект

Подарунок на день народження. Як виглядали доповідні КГБ 1970-их

Я уявляю, як її листи кілька десятиліть пролежали в пакунку з назвою "речові докази до справи №…". І з тих листів не повилітали засушені квіти й листочки — романтичні знаки уваги і пам’яті... Скани документів КГБ УРСР.

Нещодавно львівська майстриня художнього текстилю Стефанія Шабатура відзначила свої уродини. Які подарунки приніс їй цьогорічний день народження? — подумалося мені. Свого часу саме подарунок на уродини змінив її долю, закинувши до слідчого ізолятора КГБ (сумнозвісну "тюрму на Лонцького" у Львові) разом з іншими молодими людьми, котрі відгукнулися на так звану "відлигу" .

Ця молодь творчою роботою влилися до культурного руху, що його радянська система сприйняла як загрозу підриву суспільного ладу та державного устрою.

Для Стефанії Шабатури, яка закінчила художнє училище та інститут й була авторкою цікавих гобеленів, розповсюджувачкою самвидаву своїх друзів та учасницею клубу творчої молоді "Пролісок", підставою арешту (причина, звісно, була іншою) послугував подарунок.

За спогадами відомого учасника національного руху опору 1960—1980-х років Івана Геля, на свій день народження Стефанія Шабатура отримала від нього у подарунок самвидавчу книжку поезій Миколи Холодного "Крик з могили".

Власне, цю книжку разом із іншими знайшли у неї під час обшуку.

 

  Стефанія перед арештом

Арештували Шабатуру (а потрапила вона під нагляд КГБ іще від 1970 року, коли разом із групою львівських письменників і художників виступила на захист Валентина Мороза) 12 січня 1972 року.

Ткалю звинуватили в антирадянській агітації та пропаганді, інкримінуючи розповсюдження машинописних збірок Василя Стуса "Веселий цвинтар", згаданий уже "Крик з могили" Миколи Холодного та статтю Валентина Мороза "Серед снігів". Під час обшуку вилучили й приватне листування художниці.

Улітку 1972 року Стефанію Шабатуру засудили за статтю 62 частини 1 КК УРСР до 5 років ув’язнення у таборах суворого режиму та 3 років заслання, прирікши авторку славнозвісного гобелену "Касандра" на заборону малювати.

Цілком у дусі приписів царату бунтівному генію Шевченка!

 

Спецповідомлення КГБ УРСР першому секретарю ЦК КПУ В.Щербицькому про проведення обшуку і арешт Стефанії Шабатури (документ зі справи «Блок», архів ГДА СБУ)

Тоді ж на стіл першому секретарю Центрального комітету Комуністичної партії України тов. Щербицькому В.В. лягло кілька документів під загальною назвою "Специальное сообщение".

У першому зокрема йшлося:

"12 і 24 січня 1972 року № ... ... доповідалось про затримання та арешт Управлінням КДБ Львівської області за проведення антирадянської агітації і пропаганди ШАБАТУРИ Стефанії Михайлівни, 1938 року народження, українки, з вищою освітою, художниці, що до арешту мешкала в місті Львові.

Під час обшуку у неї в квартирі були вилучені матеріали так званого "самвидаву" антирадянського і наклепницького змісту: "Серед снігів" В.МОРОЗА, "Як і що відстоює Б.Стенчук" В.ЧОРНОВОЛА, "Чехословацькі письменники", "Сподіватися і діяти", книга "За народ", видана 1942 року у Львові (автори невідомі), збірка віршів В.СТУСА "Веселий цвинтар" та інші документи, а також портативний фотоапарат "Мінокс" з неекспонованими плівками.

У проведенні ворожої діяльності ШАБАТУРА викривається вилученою у неї антирадянською наклепницькою літературою, а також свідченнями обвинувачених в інших справах, свідків та висновками експертиз.

 Друга сторінка спецповідомлення про обшук і арешт, яка збереглася в архівах

Так, обвинувачений ОСАДЧИЙ засвідчив, що ШАБАТУРА поширювала збірку віршів В. СТУСА "Веселий цвинтар", який вона привезла з Києва до Львова, передала йому, а він, у свою чергу, вручив для ознайомлення ЧУБАЮ. Останній на допиті підтвердив це.

Свідки СТАРОВОЙТ і Вітрук показали, що в їх присутності ШАБАТУРА зводила наклепницькі вигадки на національну політику КПРС і Радянського Уряду.

Подібні вигадки ШАБАТУРА зводила і в листі до художнього керівника Палацу культури залізничників міста Тернополя Івасіва. Чернетку цього листа вилучено під час обшуку в ШАБАТУРИ та експертизою встановлено, що він виконаний нею".

У другому спеціальному повідомленні тов. Щербицькому містилася інформація про суд над Стефанією Шабатурою:

"12 і 13 липня в закритому судовому засіданні Львівського обласного суду розглянуто кримінальну справу стосовно ШАБАТУРИ Стефанії Михайлівни, залученої до кримінальної відповідальності за проведення ворожої антирадянської націоналістичної діяльності.

 Спецповідомлення КГБ УРСР першому секретарю ЦК КПУ В.Щербицькому про завершення судового процесу над Стефанією Шабатурою (документ зі справи «Блок», архів ГДА СБУ)

 Допитані в суді свідки в її справі ФРАНКО З., ІЗЮБЕНКО, СТАРОВОЙТ, ВІТРУК, ЧЕРНЯХІВСЬКА, а також ОСАДЧИЙ, що перебуває під вартою, і ГЕЛЬ переважно підтвердили свої свідчення про злочинну діяльність ШАБАТУРИ, надані ними у процесі попереднього слідства.

ШАБАТУРА визнана винною у вчиненні інкримінованого їй злочину та засуджена до 5 років позбавлення волі з утриманням у ВТК суворого режиму і 3 років заслання".

Такі повідомлення були типовими документами свого часу.

Їх розсилали не тільки Щербицькому, а й членам і навіть кандидатам у члени Політбюро ЦК КПУ. Десь вони, може, й досі собі пилюжаться, якщо збереглися серед інших компартійних паперів.

 Друга сторінка спецповідомлення про суд

Мені ж більше хочеться переконатися, що збереглися оригінали приватного листування Стефанії Шабатури.

Я уявляю собі, що вони кілька десятиліть пролежали неторканими у якомусь пакунку з назвою "речові докази до справи №…". І з тих листів, писаних акуратним почерком (чорнильним пером!), не повилітали засушені квіти, стеблинки трав та листочки — романтичні знаки уваги й пам’яті.

Я дуже хочу, щоб саме цей "гербарій" — повернений адресатці разом із вилученою колись у неї епістолярією — став найкращим подарунком п. Стефанії Шабатурі до уродин.

 

 Стефанія Шабатура. Сучасне фото

І нехай її день народження минув (принагідно — найщиріші вітання й побажання здоров’я та наснаги до роботи в Марійському товаристві милосердя!), а все ж…

Ті квіти, що досі ще десь залишаються ув’язненими, розчулюють до сліз. Хочеться, щоб художниця їх отримала і… подарувала до музею.

Саме того, що тепер розміщений там, де під час слідства тендітною молодою дівчиною перебувала Стефанія Шабатура.

Національний музей "Тюрма на Лонцького", спеціально для Історичної Правди

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.