Спецпроект

Подарунок на день народження. Як виглядали доповідні КГБ 1970-их

Я уявляю, як її листи кілька десятиліть пролежали в пакунку з назвою "речові докази до справи №…". І з тих листів не повилітали засушені квіти й листочки — романтичні знаки уваги і пам’яті... Скани документів КГБ УРСР.

Нещодавно львівська майстриня художнього текстилю Стефанія Шабатура відзначила свої уродини. Які подарунки приніс їй цьогорічний день народження? — подумалося мені. Свого часу саме подарунок на уродини змінив її долю, закинувши до слідчого ізолятора КГБ (сумнозвісну "тюрму на Лонцького" у Львові) разом з іншими молодими людьми, котрі відгукнулися на так звану "відлигу" .

Ця молодь творчою роботою влилися до культурного руху, що його радянська система сприйняла як загрозу підриву суспільного ладу та державного устрою.

Для Стефанії Шабатури, яка закінчила художнє училище та інститут й була авторкою цікавих гобеленів, розповсюджувачкою самвидаву своїх друзів та учасницею клубу творчої молоді "Пролісок", підставою арешту (причина, звісно, була іншою) послугував подарунок.

За спогадами відомого учасника національного руху опору 1960—1980-х років Івана Геля, на свій день народження Стефанія Шабатура отримала від нього у подарунок самвидавчу книжку поезій Миколи Холодного "Крик з могили".

Власне, цю книжку разом із іншими знайшли у неї під час обшуку.

 

  Стефанія перед арештом

Арештували Шабатуру (а потрапила вона під нагляд КГБ іще від 1970 року, коли разом із групою львівських письменників і художників виступила на захист Валентина Мороза) 12 січня 1972 року.

Ткалю звинуватили в антирадянській агітації та пропаганді, інкримінуючи розповсюдження машинописних збірок Василя Стуса "Веселий цвинтар", згаданий уже "Крик з могили" Миколи Холодного та статтю Валентина Мороза "Серед снігів". Під час обшуку вилучили й приватне листування художниці.

Улітку 1972 року Стефанію Шабатуру засудили за статтю 62 частини 1 КК УРСР до 5 років ув’язнення у таборах суворого режиму та 3 років заслання, прирікши авторку славнозвісного гобелену "Касандра" на заборону малювати.

Цілком у дусі приписів царату бунтівному генію Шевченка!

 

Спецповідомлення КГБ УРСР першому секретарю ЦК КПУ В.Щербицькому про проведення обшуку і арешт Стефанії Шабатури (документ зі справи «Блок», архів ГДА СБУ)

Тоді ж на стіл першому секретарю Центрального комітету Комуністичної партії України тов. Щербицькому В.В. лягло кілька документів під загальною назвою "Специальное сообщение".

У першому зокрема йшлося:

"12 і 24 січня 1972 року № ... ... доповідалось про затримання та арешт Управлінням КДБ Львівської області за проведення антирадянської агітації і пропаганди ШАБАТУРИ Стефанії Михайлівни, 1938 року народження, українки, з вищою освітою, художниці, що до арешту мешкала в місті Львові.

Під час обшуку у неї в квартирі були вилучені матеріали так званого "самвидаву" антирадянського і наклепницького змісту: "Серед снігів" В.МОРОЗА, "Як і що відстоює Б.Стенчук" В.ЧОРНОВОЛА, "Чехословацькі письменники", "Сподіватися і діяти", книга "За народ", видана 1942 року у Львові (автори невідомі), збірка віршів В.СТУСА "Веселий цвинтар" та інші документи, а також портативний фотоапарат "Мінокс" з неекспонованими плівками.

У проведенні ворожої діяльності ШАБАТУРА викривається вилученою у неї антирадянською наклепницькою літературою, а також свідченнями обвинувачених в інших справах, свідків та висновками експертиз.

 Друга сторінка спецповідомлення про обшук і арешт, яка збереглася в архівах

Так, обвинувачений ОСАДЧИЙ засвідчив, що ШАБАТУРА поширювала збірку віршів В. СТУСА "Веселий цвинтар", який вона привезла з Києва до Львова, передала йому, а він, у свою чергу, вручив для ознайомлення ЧУБАЮ. Останній на допиті підтвердив це.

Свідки СТАРОВОЙТ і Вітрук показали, що в їх присутності ШАБАТУРА зводила наклепницькі вигадки на національну політику КПРС і Радянського Уряду.

Подібні вигадки ШАБАТУРА зводила і в листі до художнього керівника Палацу культури залізничників міста Тернополя Івасіва. Чернетку цього листа вилучено під час обшуку в ШАБАТУРИ та експертизою встановлено, що він виконаний нею".

У другому спеціальному повідомленні тов. Щербицькому містилася інформація про суд над Стефанією Шабатурою:

"12 і 13 липня в закритому судовому засіданні Львівського обласного суду розглянуто кримінальну справу стосовно ШАБАТУРИ Стефанії Михайлівни, залученої до кримінальної відповідальності за проведення ворожої антирадянської націоналістичної діяльності.

 Спецповідомлення КГБ УРСР першому секретарю ЦК КПУ В.Щербицькому про завершення судового процесу над Стефанією Шабатурою (документ зі справи «Блок», архів ГДА СБУ)

 Допитані в суді свідки в її справі ФРАНКО З., ІЗЮБЕНКО, СТАРОВОЙТ, ВІТРУК, ЧЕРНЯХІВСЬКА, а також ОСАДЧИЙ, що перебуває під вартою, і ГЕЛЬ переважно підтвердили свої свідчення про злочинну діяльність ШАБАТУРИ, надані ними у процесі попереднього слідства.

ШАБАТУРА визнана винною у вчиненні інкримінованого їй злочину та засуджена до 5 років позбавлення волі з утриманням у ВТК суворого режиму і 3 років заслання".

Такі повідомлення були типовими документами свого часу.

Їх розсилали не тільки Щербицькому, а й членам і навіть кандидатам у члени Політбюро ЦК КПУ. Десь вони, може, й досі собі пилюжаться, якщо збереглися серед інших компартійних паперів.

 Друга сторінка спецповідомлення про суд

Мені ж більше хочеться переконатися, що збереглися оригінали приватного листування Стефанії Шабатури.

Я уявляю собі, що вони кілька десятиліть пролежали неторканими у якомусь пакунку з назвою "речові докази до справи №…". І з тих листів, писаних акуратним почерком (чорнильним пером!), не повилітали засушені квіти, стеблинки трав та листочки — романтичні знаки уваги й пам’яті.

Я дуже хочу, щоб саме цей "гербарій" — повернений адресатці разом із вилученою колись у неї епістолярією — став найкращим подарунком п. Стефанії Шабатурі до уродин.

 

 Стефанія Шабатура. Сучасне фото

І нехай її день народження минув (принагідно — найщиріші вітання й побажання здоров’я та наснаги до роботи в Марійському товаристві милосердя!), а все ж…

Ті квіти, що досі ще десь залишаються ув’язненими, розчулюють до сліз. Хочеться, щоб художниця їх отримала і… подарувала до музею.

Саме того, що тепер розміщений там, де під час слідства тендітною молодою дівчиною перебувала Стефанія Шабатура.

Національний музей "Тюрма на Лонцького", спеціально для Історичної Правди

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.