Виступ прем'єр-міністра Карпатської України 15 березня 1939 року

15 березня 1939 року Карпатська Україна проголосила незалежність. Не маючи підтримки ані Заходу, ані Польщі чи СРСР, карпатські українці першими кинули виклик Гітлеру та його союзникам. Згадаймо, як це було.

15 березня 1939 року Карпатська Україна - до того автономія у складі Чехословаччини - проголосила незалежність. Уперше після визвольних змагань початку XX сторіччя прапор підняли українці в найзахіднішій точці країни.

Це був важкий час, коли частина Закарпаття була окупована союзною Гітлеру Угорщиною. Не маючи підтримки ані Заходу, ані Польщі чи СРСР, карпатські українці одними з перших кинули виклик нацистам.

"Історична Правда" пропонує згадати, як це починалося.

-------------------

Виступ премєр-міністра Карпатської України Авґустина Волошина на відкритті першого засідання Сойму Карпатської України
(15 березня 1939 р.)

Світлий сойме!

З глибини душі відчуваю важність тих слів, якими ословив я Вас, як першу законно вибрану політичну репрезентацію нашого народу. При цій нагоді переживаю найвизначнішу хвилину свого життя.

Світлий сойме!

В цих словах криється величезна важність нинішнього історичного дня. Боже Провидіння дозволило мені відкрити перший сойм Карпатської України словами Тараса Шевченка:

"Встане Україна, світ правди засвітить
        і помоляться на волі невольничі діти..."

Висловлюю глибоку вдячність Богові, що дозволив дочекатися цього великого нашого свята, що є святом цілого українського народу. Дозволив якраз нам – найменшій частині українських земель – бути вільними.

Від національної загибелі врятувала нас наша глибока віра у наше національне воскресіння. Почавши від XII віку, безупинно вів наш народ боротьбу за свої права із завойовниками і вже здавалося, що наші вороги зітруть нас із лиця землі.

Після зруйнування Січі підняв своє могутнє слово Тарас Шевченко, як степовий буревій; задрижав царський трон; всенародного пориву більше не можна було здержати.

В Карпатській Україні приготовлялася для нас неминуча загибель, щораз більше витискали нас у гори. Половина нашого народу поневолена була виемігрувати. Нашу мову витиснено з урядів, а навіть з церкви. В Карпатській Україні відносини були неможливі. Та хоч як нас переслідували, дух, ідею не можна в кайдани закувати.

1938: угорські війська окуповують Ужгород і Мукачево (ВІДЕО)

Що ми діждалися цього часу, можемо завдячувати витривалості нашого народу. Незважаючи на всі трагічні переживання, залишилися ми вірними синами свого народу, дух предків додавав нам творчої сили і почуття єдності. Дня 12 лютого ми доказали, що ми достойні бути між вільними народами.

З цього місця сердечне дякую нашому народові за те велике довір'я. Прирікаємо, що над своє життя будемо берегти його волю. Дякую всім братам-українцям за висловлення радості. Одночасно дякую і всім людям доброї волі, що тішаться нашими успіхами.

Ми розбудуємо Карпатську Україну, з признанням повних прав і національним меншостям, щоб усі громадяни Карпатської України почувалися щасливими.

З цієї нагоди не можу не згадати президента бувшої ЧСР [Чехословацької республіки, до складу якої Карпатська Україна входила як автономія - ІП], що скликав наш перший сойм. Вітаю всіх тих. що нас вітали з усіх країв.

Вітаю його преосвященство д-ра Дениса Нарадія, апостольського адміністратора нашої греко-католицької єпархії, вітаю преосвященного владику Діонизія, єпископа православної єпархії, вітаю заступників урядів і нашого війська, вітаю наших українських братів з-за кордону, що прибули на відкриття нашого сойму, і всіх інших гостей.

На основі статті V-ої Установчих зборів конституційного закону частини 328 Збірника Законів і Розпоряджень відкриваю перше засідання сойму Карпатської України. (Оплески.)

Джерело: сайт Павла Гай-Нижника

Дивіться також:

1939: проголошення незалежності Карпатської України (ВІДЕО)

Армія Карпатської України (унікальні ФОТО)

Археологічні розкопки поховання бійців Карпатської Січі (ФОТО)

Україна - найбільша проблема Європи. Виступ у Лондоні 1939 року

"Це фільм про одне з найбільших жахіть нашої історії" — історик Олександр Зінченко про фільм "Голодомор. Літописці"

До Дня пам’яті жертв голодоморів та 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років Суспільне Мовлення презентує документальний серіал "Голодомор. Літописці". Про історії, покладені в основу фільму, та силу проєкту в ефірі Радіо Культура розповідає автор сценарію, історик Олександр Зінченко.

Розвідка УНР в пошуках доказів більшовицьких злочинів

Карна справа Олексія Костюченка відкриває чимало деталей з життя тогочасної української еміграції. Сам Костюченко служив Україні в 1917-1921 роках. З особливою цікавістю слідчі НКВС звертають увагу на його старого знайомого — Володимира Шевченка, колишнього сотника Армії УНР. Ще на початку 30-х, Шевченко активно копав інформацію стосовно Голодомору в Україні 1932-1933 рр., неодноразово нелегально потрапляв на територію УРСР, був тихим та непримітним розвідником Державного Центру УНР в екзилі.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Олена Теліга: очі і серце звернені на Київ

У часописі «Волинь» за 21 вересня 1941 року, № 4а вміщена стаття Олени Теліги «Перед брамою столиці», яка не увійшла до жодного видання її творів, а отже залишається маловідомою. Натомість стаття віддзеркалює головний імператив її життя і творчості - прагнення об’єднати українську націю і повернутися до державного Києва. 22 жовтня 1941 року Олена Теліга повернулася до Києва, щоб більше ніколи його не покинути і за що заплатила власним життя.