Спецпроект

Краєзнавчі музеї ленінізму. Як змінити їхні експозиції

Музейні працівники, як люди підневільні, намагаються уникати та приховувати документи, які свідчать про окупаційний характер радянської влади та злочини червоноармійців у перші роки більшовицької окупації України.

При перегляді експозицій провінційних краєзнавчих музеїв можна зробити висновок, що влада намагається пристосувати історію під своє бачення нео-УРСР. У голови чиновників ніяк не вкладається той факт, що вони урядують в незалежній Україні.

Чого лишень варті експозиції до 20-ї річниці незалежності, які цілковито присвячені тракторам та відновленням колгоспів.

Музейні працівники, як люди підневільні, намагаються уникати та приховувати документи, які свідчать про окупаційний характер радянської влади та злочини червоноармійців в перші роки більшовицької окупації України.

Скажімо, в будь-якому музеї можна без труднощів знайти не те щоб стенд - цілі зали, присвячені Великій вітчизняній та німецькій окупації. Експонуються документи, які не залишають у відвідувачів жодних сумнівів в злочинній сутності нацистів. Зрештою, так і має бути.

Водночас тема радянської окупації УНР просто відсутня. Період 1917-1922 років представлений в музеях Центральної та Східної України переважно як невдала спроба державотворення. Відвідувачам пропонують оглянути копії універсалів Центральної Ради, декілька поштових марок УНР, гривні та карбованці тих часів.

Жодних експонатів з визвольної війни Армії УНР: ані зброї, ані світлин козаків та старшин, ані мап і схем. Нічого.

Жодних постанов про розстріли червоноармійцями цивільного населення, фотографій з публічними стратами "бандитів" чи будь-яких інших документів, що кидали б тінь на Червону армію.

Найдивовижніше, що в розмові з музейними працівниками з’ясовується: вони чудово знають про своїх земляків-полководців, які уславились в боях за Україну.

Екскурсоводи володіють інформацією про бої 1917-1921 рр. на теренах області. Наукові співробітники знайомі з документами ЧК та ГПУ про придушення антибільшовицького спротиву. Однак весь масив згаданої вище інформації не експонується.

В офіційних листах музеї звітують, що мають цілий стенд про УНР, жовто-синім прапором прикрашений коридор до гардеробу, а кожна виробнича нарада розпочинається з декламування віршів Євгена Маланюка.

Один з архівних документів, який не експонується в музеї. Телеграма Херсонського союзкредиту Одеській кооперативній нараді про постанову губерніального з'їзду представників земств, робітничих, селянських, солдатських депутатів щодо визнання Херсонщини невід'ємною частиною Української Народної Республіки. 2 грудня 1917 р. ДАХО. Ф. 196, оп. 1, спр. 39, арк. 99.

Скажімо, в Херсонському обласному краєзнавчому музеї тематиці УНР, Української Держави, Директорії УНР та повстанській війні 1922-1924 рр. присвячено цілих квадратний метр виставкової площі (стенд розміром з дверцята невеличкого холодильника).

Натомість стенди про Катерину ІІ та Потьомкіна не вмістяться навіть на волейбольному майданчику. Про Велику Вітчизняну не доводиться говорити зовсім. Тут можна в кожній області створити три окремих музеї з наявних виставок.

Як може змінити цю ситуацію громадськість, історики, дослідники?

 Лист департаменту Міністерства торгівлі і промисловості Української Держави до уповноваженого Дніпровською спілкою кредитних товариств із звісткою про переривання переговорів із Радянською Росією. 9 листопада 1918 р.  ДАХО. Ф. 1292, оп. 1, спр. 23, арк. 2. 

Спробую подати власне бачення вирішення цієї проблеми:

  1. Провести облік фондів обласних державних архівів на предмет наявності документів про збройну боротьбу за незалежність, які можуть бути використані під час оновлень експозицій музеїв.

  2. Окремі найцікавіші документи оцифровувати та опублікувати.

  3. У відкритих листах до працівників музеїв вимагати проведення реекспозицій із залученням громадськості. Наполягати на тому, щоб тематика боротьби за незалежність України була представлена поряд з тематикою Громадянської та Великої Вітчизняної воїн на пропорційних засадах.

Для того, щоб розвіяти будь-які сумніви у наявності матеріалів для належної та якісної реекспозиції, наведу лишень декілька назв окремих одиниць зберігання, що досі не експонувались широкому загалу.

Державний архів Херсонської області: 

Р-1887, оп. 3, спр. 248.

- політзведення Херсонської повітової міліції, інформаційного відділу повітової ЧК про наявність у Микільському районі петлюрівської агітації, бойові дії загонів самостійника Іванова та анархіста Махна (на теренах сучасного Великоолександрівського, Нововоронцовського районів Херсонської області);

- лист начальника 4-го району Херсонської повітової міліції начальнику Херсонської повітової міліції з інформацією про страти селянами комуністів у підлеглому районі. 

Протокол засідання революційної трійки у справі арешту селищної ради Великої Олександрівки на Херсонщині. 9 березня 1921 року. ДАХО. Ф. Р-1887, оп. 3, спр. 209, с. 105. Публікується вперше

Р-3131, оп. 1, спр. 2.

- витяг з повідомлення штабу по боротьбі з бандитизмом 15-ї стрілецької дивізії про ворожі настрої громадян до радянської влади в Новотроїцькій волості, де продрозкладка виконується лише після захоплення заручників серед цивільного населення.

- двотижневе інформаційне зведення Дніпровського повітового секретного відділення Миколаївської губернської ЧК про бої з повстанцями у селах Велика Маячка, Козачі Лагері, Чулаківка, Горностаївка Каїрської волості, у Бехтерській, Громівській, Новодмитрівській, Новотроїцькій, Князе-Григорівській, Чаплинській волостях.

- телефонограма оперативної революційної трійки Дніпровського повіту та виїзної сесії губернського ревтрибуналу начальнику 15-ї стрілецької дивізії про розігнання повстанцями органів радянської влади у Благовіщенській волості.

- оперативний наказ Дніпровського повітового відділення по боротьбі з бандитизмом при Дніпровському таємному відділенні Миколаївської губернської ЧК про посилення жорстких заходів по боротьбі з антирадянським повстанських рухом, посилення вербування секретних співробітників та інформаторів. 

 Протокол засідання революційної трійки у справі селян Малої та Великої Олександрівки на Херсонщині, яких звинувачують у співпраці з Махном. 9 березня 1921 року. ДАХО. Ф. 
Р-1887, оп. 3, спр. 209, с. 109. Публікується вперше

Р-1887, оп. 3, спр. 249. – Лист інформаційно-інструкторського підвідділу відділу управління Херсонського ревкому до КП(б)У про численність та бойові дії загонів Іванова у Криворізькому та Херсонському повітах у боротьбі за самостійність України.  

Р-3131, оп. 1, спр. 23. – Двотижневе інформаційне зведення Дніпровського повітового секретного відділення Миколаївської губернської ЧК про розповсюдження чуток у Каховському районі, що війська Симона Петлюри захопили Херсон та Одесу.

Р-3131, оп. 1, спр. 28. – Зведення Дніпровського повітового секретного відділення Миколаївської губернської ЧК про "упокорення населення села Новокиївка Каланчацької волості" за допомогою військ Червоної армії (рота піхоти, загін кавалерії при одному кулеметі).

Р-3131, оп. 1, спр. 13. – Двотижневе інформаційне зведення Дніпровського повітового секретного відділення Миколаївської губернської ЧК про напади невідомими на підрозділ продовольчої міліції в с. Наталівка Чаплинського району та очікувальні настрої на Чаплинщині, що прийдуть війська Симона Петлюри та встановлять владу без комуністів.

 Протокол засідання революційної трійки у справі "шкідливих громадян" Малої та Великої Олександрівки на Херсонщині. 9 березня 1921 року. ДАХО. Ф. Р-1887, оп. 3, спр. 209, с. 111. Публікується вперше

Наведені описи документів – це лишень незначний відсоток того, що можна представити для ознайомлення відвідувачів музеїв лишень за один 1921 рік.

Сьогодні громадськості цілком під силу не лише провести реекспозицію музеїв, а й привернути увагу тисяч громадян до справжньої історії, яка написана не чорно-білими фарбами, а є складним графічним полотнищем з сотнями барв і відтінків.

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.

Андреа Халупа, авторка сценарію фільму «Ціна правди»: «це історія, яку розповів мені дідусь»

Сценарій до фільму «Ціна правди», який зняла польська режисерка Аґнєшка Голланд, написала Андреа Халупа – американська журналістка українського походження. Вона друкується в «The Atlantic», «TIME», «Forbes». Вперше про Голодомор Андреа почула в дитинстві від свого дідуся, який його пережив. А в студентські роки вона читала про життя репортера «New York Times» Волтера Дюранті в Москві. Саме тоді вона дізналася про Гарета Джонса, пригадала історію своєї родини і вирішила: «Я точно напишу сценарій до фільму, який розповідатиме про це».