Остання столиця УНР. Реконструкція 1919 року. ФОТО

Довгий час про цю сторінку в історії Кам’янця-Подільського говорити було заборонено, зараз же місто з гордістю згадує свій столичний статус. І історія майже сторічної давнини оживає під час фестивалю "Остання столиця".

Кам’янець-Подільський потопав у спеці і сонці. До дерев’яної Хрестовоздвиженської церкви (1799-1801) в каньйоні під Старою фортецею в +34 за Цельсієм діставалися лише найзатятіші з туристів.

Зграйка дівчаток, які роблять чергове фото "на автарку", кілька немолодих польських мандрівників, місцеві жителі, які повертаються додому на Карвасари, інфраструктурний тупик Кам’янця, з ринку – все по-літньому спокійно.

Аж тут захитався очерет на березі річки Смотрич, а на місток-кладку тихо ступив юнак з гвинтівкою і у військовому однострої. В ту ж секунду десь від церкви почулися постріли – і юнак вмить впав на кладку, боючись навіть підняти голову.

 Всі фото: Ірина Пустиннікова

З очерету хтось скомандував: "Відповзай! Тихенько, спокійно, але відповзай!" Хапаючись руками за дошки містка, юнак задкував у темряву затінку на іншому березі. Його повільне пересування все так само супроводжувалося спорадичними пострілами.

Стрілець праворуч під час пострілу відкриває рота, щоб не оглохнути

Дівчата біля церкви зойкнули – і заховалися під дерево. Польські туристи, що вже було йшли звідси, зупинилися і собі.

Форсування Смотрича

Під їхніми здивованими поглядами блондин з гвинтівкою перейшов річку вбрід – і відкрив вогонь по будці біля берега. З-за неї на мить вигулькнув хтось у сірому однострої Української Галицької армії (УГА - регулярна армія Західноукраїнської народної республіки) – а далі почалася канонада пострілів.

Боєць УГА замаскувався

Міст yже ніхто не охороняв, тож із півтора десятка чоловіків у військовій формі офіцерів-корніловців кинулися по ньому на штурм Карвасарів. І закипів бій: січові стрільці проти білогвардійців.

Тягнуть кулемет

На звуки пострілів позбігалися з навколишніх хат місцеві, із заздалегідь вибраних позицій у тіні з’явилася місцева преса: так розпочався другий день міжнародного військово-історичного фестивалю "Остання столиця".

Армія УНР на тлі середньовічної фортеці

Захід, який зібрав більш як півтори сотні реконструкторів з усієї України, а також Росії та Словаччини, присвячено подіям 1919-1920 рр., коли Кам’янець-Подільський був столицею Української Народної Республіки.

 Які типажі!

В ті часи у місті мешкали отаман Симон Петлюра та диктатор ЗУНР Євген Петрушевич. Працювали міністерства (досить часто – просто у штабних вагонах), приймалися закордонні делегації, підписувалися угоди з послами Франції, Румунії та США.

 Червоноармійці

Довгий час про столичну сторінку в історії Кам’янця говорити було заборонено, зараз же місто з гордістю згадує свій столичний статус. І історія майже сторічної давнини оживає під час фестивалю "Остання столиця". Цьогоріч він тривав два дні (24 і 25 серпня 2012 р.).

 Корніловці - один із найбоєздатніших білогвардійських підрозділів

Вуличні бої за місто увечері 24 серпня змогли побачити тисячі туристів та кам’янчан: армія УНР спочатку вибила з Новопланівського мосту корніловців, а потім закріпила перемогу біля ратуші у бою з червоноармійцями.

 Автентичні підошви

Як це і було у 1919 р., воюючих сторін на фестивалі не дві, а цілих чотири (є ще гайдамаки з Вінниці) – і всі б’ються проти всіх, часом укладаючи стратегічно важливі домовленності про співпрацю.

Кулеметник

Он і тепер: почувши пісні червоноармійців десь біля замку, УГА відправляє до корніловців парламентерів. Нещодавні запеклі вороги вирішують об’єднатися в бою проти Робітничо-селянської Червоної армії (РСЧА), тож бої за церкву на Карвасарах будуть тривати ще кілька годин.

Будуть і зойки поранених, до яких під кулеметним вогнем кинеться медстестричка у червоній хустині, і розмахування знаменами, і спроба червоного снайпера "зняти" зі скелі останнього недобитого корнілівця, і просування вздовж каньойну – де на ворогів вже чекали у засідці вояки УГА.

 Робота сестри милосердя

Щороку "остання столиця" не обходиться без галицького десанту.

 Корніловці барикадуються в колишньому районному універмазі

У лавах відтворювачів як УГА, так і УНР та РСЧА – хлопці зі Львова, Жидачева і Тернополя. Більшість з них – учасники львівського Товариства пошуку жерт війни "Память" (керівник Любомир Горбач).

Армії УНР і ЗУНР у розвідці

Такого масового відтворення подій 1919 р. Україна ще не знала: у Кам’янець приїхали реконструктори також з Києва, Хмельницького, Прилук, інших міст України.

 Просуваються до універмагу

Їхній одяг – це дбайливо, до найменших деталей відтворені уніформи того часу.

Козак Армії УНР. Як виглядали одяг і зброя. ФОТО

Трапляються й автентичні деталі: старі австрійські черевики комусь пощастило віднайти на горищі у бабусі, хтось купив на блошиному ринку автентичну фляжку для води.

 Перемир'я українців та білогвардійців

Pазом з хлопцями у бій йдуть і дівчата, навіть з кулеметів стріляють. Увага глядачів, їхні оплески учасників фестивалю тішать, але найбільше реконструктори люблять отакі от "несподівані" бої, як бій за карвасарську церкву, коли можна на власній шкірі відчути, як діяли наші предки у важкі часи, задуматися над тактикою та стратегією битви.

 Атака червоних

На щастя, в таких бойових діях не буває поранених і вбитих, а наслідком реконструкторської війни є лише чудові спогади про спекотний літній день в останній столиці УНР.

Дивіться також:

Остання столиця УНР. Петлюрівська репетиція. ФОТО

Бої за Коростень у січні 1919-го. Спогади офіцера Армії УНР

Мечем і сапкою. "Битва націй" у Хотинській фортеці. ФОТО

У Києві відтворили зустріч 1-го Українського з американцями. ФОТО

Реконструкція Червоної армії в Африці. ФОТО

Історичні реконструктори оголосили війну міліції. "Садіть нас усіх!"

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року

«Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні

Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій

«Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка

Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Як Василя Стефаника було врятовано від страти

Я йому представився й сказав, що їдемо на розмову в "пруському" штабі, висловив я при тому надію, що все буде тепер добре, судячи по прихильних словах шефа штабу. Стефаник одначе приймав мої слова холодно, а вкінці запитався мене на ходу до авта:
— Коли Ви кажете, що Ви УСС, то скажіть мені, чи мене зараз розстріляють, чи ще будуть мучити?!..