Берестейський мирний договір 9 лютого 1918 року: тексти та термінологія

10 лютого 1918 року українські та німецькі газети вийшли із повідомленнями: МИР! Польські газети того ж дня вийшли з траурними передовицями. А напередодні, 9 лютого (27 січня) 1918 року у Бересті між Українською Народною Республікою з одного боку та Австро-Угорщиною, Німеччиною, Болгарією та Туреччиною – з іншого було підписано мирний договір.

Підписання Берестейського мирного договору. Стоп-кадр з кінохроніки

Берестейський мирний договір практично відразу ж після підписання став предметом історичних студій та історичної політики.


Тексти договорів

В українській історіографії досить часто ігнорується, що Договір насправді є комплексом документів, а саме складається з 10 угод:

1. "Мировий договір між Нїмеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з одної сторони і Українською Народньою Республїкою з другої сторони";

 
Мирний договір між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з іншого. 9 лютого 1918 р. 
ЦДАВО України, ф. 2592, оп. 1, спр. 70, арк. 1

2. "Нїмецько-Український Додатковий Договір до мирового договору між Нїмеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарїєю і Туреччиною з одної сторони і Українською Народньою Республїкою з другої сторони";

3. "Пояснення до постанов Українсько-Німецького додаткового договору. 9 лютого 1918 р.";

 
Остання сторінка документу з підписами та печатками під назвою "Пояснення до постанов Українсько-Німецького додаткового договору". 9 лютого 1918 р. 
ЦДАВО України. ф. 2592, оп. 1, спр. 72, арк. 8

4. Австро-Угорсько-Український додатковий договір до мирного договору між Українською Народною Республікою з одного боку та Болгарією, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Туреччиною з іншого. 12 лютого 1918 р.;

5. Пояснення до постанов Австро-Угорсько-Українського додаткового договору до мирного договору між Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з одного боку та Українською Народною Республікою з іншого. 12 лютого 1918 р.;

6. Українсько-Турецький додатковий договір до мирного договору, підписаного 9 лютого 1918 р. у Брест-Литовську між Українською Народною Республікою з одного боку та Туреччиною, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Болгарією з іншого. 12 лютого 1918 р.;

 
Остання сторінка з підписами та печатками Українсько-Турецького додаткового договору 12 лютого 1918 р. 
ЦДАВО України, ф. 2592, оп. 1, спр. 75, арк. 10

7. Пояснення до постанов Українсько-Турецького додаткового договору до мирного договору, підписаного 9 лютого 1918 р. у Брест-Литовську між Українською Народною Республікою з одного боку та Туреччиною, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Болгарією з іншого. 12 лютого 1918 р.;

8. Болгарсько-Український додатковий договір до мирного договору між Українською Народною Республікою з одного боку та Болгарією, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Туреччиною з іншого. 12 лютого 1918 р.;

 
Болгарсько-Український додатковий договір до мирного договору між Українською Народною Республікою з одного боку та Болгарією, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Туреччиною з іншого. 12 лютого 1918 р. 
ЦДАВО України, ф. 2592, оп. 1, спр. 74, арк. 4

9. Пояснення до постанов Болгарсько-Українського додаткового договору до мирного договору, підписаного 9 лютого 1918 р. у Брест-Литовську між Українською Народною Республікою з одного боку та Туреччиною, Німеччиною, Австро-Угорщиною і Болгарією з іншого. 12 лютого 1918 р.;

10. Таємний австро-угорсько-український протокол (спалений влітку 1918 р.).


Ці документи зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління, оцифровані і викладені на сайті.

Дещо пізніше підписано окремі торгові та військові угоди.

П'ять оригінальних ідентичних примірників Берестейського мирного договору, які підписувалися членами делегацій, було підготовлено національними мовами – українською, німецькою, угорською, болгарською та турецькою. Інші вісім документів (за винятком таємного протоколу) виконувались у двох примірниках відповідними мовами. Таємний австро-угорсько-український протокол, швидше за все був виконаний французькою мовою.



Публікація текстів

Україномовні тексти договорів були опубліковані в українських газетах – офіційному "Віснику Ради Народних Міністрів", політичній "Новій раді" та інших ("Кооперативна Зоря", "Комашня"). Також було зроблено декілька неофіційних брошур. Зʼявився і плакатний варіант.

 
Публікація мирного договору у Вістнику Ради народних міністрів УНР

Подекуди журналісти, політики та громадські діячі вдавались до неофіційного перекладу та поширення договору російською мовою. Так, російський переклад надруковано у газеті "Последние новости".

 
Публікація російськомовного перекладу торгівельної угоди у газеті "Последние новости"

1919 року О. Андерсон видав книгу "Внешняя торговля Украины в 1918 году". Майже половину її тексту складають основні міжнародні угоди УНР та Української Держави: мирний договір з державами Четверного союзу, додаткові угоди з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною, економічна угода з Центральними державами.

 
Титулка книжки О.Андерсона "Зовнішня торгівля України у 1918 році" (1919)

Надалі тексти договорів публікувались уривками, інколи у вільних та зворотних перекладах, в малотиражних та важкодоступних виданнях, без коментарів істориків або з коментарями, які мали надмірно політизований характер.

Першою серйозною публікацією частини договорів є збірник "Берестейський мир. Спомини і матеріали" за редакцією Івана Кедрина, що вийшов друком 1928 р. у Львові. У ньому уміщено текст основного мирового договору.

 
Титулка видання Кедрина "Берестейський мир..." (1928)

Ще раз документ опубліковано у "Ювілейному календарі-альманасі Українського голосу на переступний рік 1968". Утім, це була швидше меморіальна, а не археографічна публікація.

Прикметно, що українська радянська історіографія повністю ігнорувала тексти Берестейського договору. Попри те, що виходили збірники документів "Крах германской оккупации на Украине", "Німецько-австрійська інтервенція на Україні" текст Берестейського договору жодного разу не був опублікований.

 
Титулка збірник адокументів "Німецько-австрійська інтервенція на Україні" (1933)

Археографічною публікацією є документ, уміщений у збірнику "Українська Центральна Рада". Однак договір передруковувався з газети "Нова Рада" і не містить коментарів.

Таким чином, належної археографічної публікації комплекту Берестейських договорів наразі немає. Основний документ – мировий договір – друкувався без належного опрацювання або не з оригіналів. При цьому, інші договори – німецько-український, австро-угорсько-український, болгарсько-український, османсько-український з поясненнями залишаються не опрацьовані істориками.

Щодо таємного договору про виділення Галичини в окремий коронний край, який був знищений влітку 1918 р. – то існує декілька версій його тексту. Австро-угорський примірник наразі також відсутній у науковому обігу.

Через такий стан із джерельною базою можемо стверджувати, що тексти договорів залишаються детально невивченими, а навіть і непрочитаними. А історичні дослідження, за незначним винятком, базуються на часткових публікаціях джерел.



Термінологія

Щодо комплексу договорів, підписаних у Бресті 27 січня (9 лютого) існує певна термінологічна невизначеність.

У радянській історіографії існувало чітке розмежування між "Брест-Литовською угодою" та "Брестським миром". Під "Брест-Литовською угодою" розумівся комплекс документів, підписаних між УНР та державами Четверного союзу 9 лютого (27 січня), а під "Брестським миром" - між Радянською Росією та тими ж таки державами Четверного союзу 3 березня.

 
Німецькі та українські представники у Бересті/Брест-Литовську у ніч з 9 на 10 лютого

При цьому важливим є конотації, якими наділялись обидва терміни. "Брестський мир" мав викликати позитивні емоції, адже мир – це те, чого прагнули мільйони мешканців колишньої Російської імперії.

Негатив мав ініціювати термін "Брест-Литовська угода". По-перше, Брест-Литовськ – це внесення дисонансу у свідомість радянських громадян (усі знають, що Брест – це Білорусь, а тому він не може бути Литовським). Освічені громадяни знали, що це дореволюційна, стара, "застаріла" назва Бреста, а отже, користувачі цієї назви є ретроградами і повинні асоціюватися із царським режимом.

По-друге, "угода" це не "мир". Вона має значно негативніший контекст. Хтось із кимось уклав угоду. Це майже змова…

 
Американська публікація протоколів переговорів у Бересті та та підписаних там "російського", "українського", "румунського" та "фінського" мирних договорів

Українська еміграційна історіографія була більш демократичною і передбачала використання різних термінів. Проте, віддавала перевагу вживанню терміну "Берестейський/Берестейська" поруч із "мир" та "мирова угода". Походження – від української назви Бреста – Берестя. "Берестейський мир" зустрічається в Енциклопедії Українознавства та Українській Загальній Енциклопедії.

Практично не зустрічається назва "Хлібний мир" (як це є в німецькій історіографії), хоча останнім часом ця назва актуалізувалась у публіцистиці.

"Нариси історії Української революції", що є квінтесенцією сучасних знань про ці події жодної узагальнюючої назви не використано. Хоча другий розділ називається "Лютнева революція. Українська Центральна Рада. Брест".

Отже, термінологічна невизначеність триває і надалі. В обігу перебувають такі поняття:

  • Брестський (-а) мир/мирна угода/ мирний договір;
  • Берестейський мир (-а) мир/мирна угода/ мирний договір;
  • Брест-Литовський (-а) мир/мирна угода/ мирний договір.

Найпоширенішим варіантом є "Берестейський мир". "Брестський" є маркером істориків, що мають за собою тінь "русского мира" і для яких слово "Берестя" є еміграційним новотвором. "Брест-Литовський" практично не використовується через своє "радянське" минуле. Проте, будь-який із цих термінів може позначати як український, так і радянський мир із німцями.

Утім значно ефективнішим є використання дати. Це розставляє усе по своїх місцях. 27 січня/9 лютого – це українська дипломатична перемога, 3 березня – це радянська перемога.

Є також таке збірне поняття "Брест/Берестя", яким позначаються усі події навколо завершення Великої війни – перемирʼя, переговори, договори, їх ратифікація, військові та економічні угоди, стан їх виконання, припинення дії.








Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище