Спецпроект

Архівіст Ольга Вовк: як знайшли оригінал Конституції Орлика староукраїнською

Перша стаття стосується віросповідання. Дуже чітко зауважено, що на теренах України має бути віра православна і саме Константинопольського підпорядкування, а не Московського.

Минає трьохсота річниця від написання славнозвісної конституції Пилипа Орлика, яку називають першим європейським правовим актом свого роду (що, очевидно, є певним перебільшенням - "Історична Правда").

Рік створення - 1710-й - був для української державності вкрай важким, до чого призвела програна Полтавська битва. Аби якось поліпшити становище країни, Пилип Орлик, перебуваючи разом із Мазепою в еміграції, шукає підтримки європейських політичних лідерів, зокрема шведського короля.

Конституція мала б стати свідченням існування України як окремої державної одиниці та гарантією збереження влади гетьмана й козацької старшини за умов протекторату монарха.

Протягом кількох століть її оригінал був безслідно втрачений, аж поки у 2008 році його не віднайшли працівники Центрального державного історичного архіву (ЦДІА) України. Подія належного розголосу не набула.

Серед співробітників історичного архіву була керівник відділу давніх архівів ЦДІА Ольга ВОВК, яка погодилася розповісти нам про знахідку.

- Ольго Борисівно, розкажіть, як ви розшукали конституцію?

- У 2008 році я та ще одна співробітниця Ганна Путова у Російському архіві давніх актів виявляли документи, які зберігаються поза межами України. Ми шукали акти, пов'язані з Конотопською битвою, якраз наближалася її річниця.

Окрім того, у нас була ідея передивитися ще один фонд, де зберігаються копії зі Шведського архіву. У його розділі "Дипломатика", підрозділі "Московітика", який складається з 667 актів, є дві справи, що стосуються безпосередньо України. Вони називаються "Колекція козакіка".

Це вибіркова колекція, присвячена дипломатичним відносинам Богдана Хмельницького та Івана Виговського зі Швецією, які свою зовнішньополітичну діяльність спрямували на виведення України з-під влади Московії та Речі Посполитої та віддання її під протекторат шведського короля.

Окрім того, є частина, де містяться листи та папери Пилипа Орлика, який досить довго жив у Швеції. Він багато листувався з тогочасними володарями Європи та можновладцями, маючи на меті довести їм, що Україна є незалежною і має право на окремість від Московії.

Серед паперів, до речі, міститься й латиномовний короткий варіант конституції Орлика - тезисний виклад оригіналу. Там немає ні преамбули, ні присяги, лише статті. Я так розумію, що копії цього документа гетьман вкладав у свої листи як певне підтвердження прав України.

Перша сторінка Конституції Орлика, написана латиною ним власноруч. Національний архів Швеції, Стокгольм

Ми також знали, що свого часу копії конституції публікувалися в Росії. У 1847 році Осип Бодянський у "Чтениях в Императорском Обществе" оприлюднив латинський текст конституції. Проте він спирався на копію, яка зберігалася в паперах генерального хорунжого Миколи Ханенка.

У 1859 році у тій же серії "Чтений" був опублікований російськомовний варіант конституції. От на ці два видання й спиралися подальші дослідження, з них же робилися переклади на інші мови. У 1916-му Степанківський видав у Швейцарії латинський текст і переклад французькою. Відомі також англійський, німецький, польський варіанти конституції.

Ще кілька років тому Росія передала нам деякі документи з фонду тринадцятого "Дела об Украине", серед паперів якого була чергова російська копія конституції, як ми вважаємо, першої чверті ХІХ ст. На береги видання винесені незрозумілі старовживані та українські слова з перекладом на російську.

Але де ж оригінал? У російському архіві є й інші фонди, що стосувалися України. Ми звернули увагу на фонд сто двадцять четвертий - "Малоросийские дела". Цей фонд формувався з Московського та Петербурзького архівів.

Там зберігалися документи, які вже втратили свою актуальність поточну, але мали історичну цінність. За радянських часів цей архів був мікрофільмований і переданий до нашого архіву.

На одній плівці ми побачили опис документів архіву, зроблений істориком Миколою Бантишем-Каменським, який наприкінці ХVІІІ ст. керував архівом. В описі зазначалося, що в архіві є збірка трьох документів: переклад листа шведського короля Карла ХІІ до кошового отамана Якима Богуша, "Договоры и постановления" (це, власне, і є конституція) та акт шведського монарха, що підтверджує обрання Пилипа Орлика гетьманом.

Ми вирішили подивитися, що ж це за документи. Переглянули мікрофільмовану версію. Побачили, що там чітко видно печатку Війська запорізького і з підписом Орлика. Тоді ми зробили запит на оригінал. І це виявився оригінал конституції Пилипа Орлика, зроблений староукраїнською мовою!

У ХІХ ст. саме з неї зробили той російський переклад, який потрапив до нас раніше. Копію опублікували наближено до оригіналу: це переклад листа до Якима Богуша, "Договоры и постановления" та підтвердження Карла ХІІ.

Копія першої сторінки Конститyції Орлика староукраїнською. Знайшов і скопіював у Російському державному архіві давніх актів аспірант Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету ім.Драгоманова Олександр Альфьоров

До речі, підтвердження подається латинською мовою, і тут же додається переклад староукраїнською. Є підпис монарха, його секретаря та слід, що відповідає сліду від печатки, яка, скоріше за все, відпала та загубилася.

Крім того, в оригінальній добірці було ще два документи. Перший - копія з листа фаворита Катерини ІІ Платона Зубова від 1792 року. Він писав віце-канцлеру Остерману про те, що Запорожці передали йому дуже важливі папери.

Зубов показав їх "государине-матушке", як він виразився. Імператриця зрозуміла, що це є дуже цікаві й цінні акти. Тому Зубов пише Остерману, що їх треба передати до архіву, зробити з них копії і переклади.

Другий знайдений документ - копія з канцелярської цидули про те, що документи таки були передані у 1800 році до Архіву колегії іноземних справ, де вони й мають зберігатися. Але згідно з переліком, доданим до цидули, документів тоді було не три, а чотири. Була ще якась інструкція посла на Польський сейм, яка загубилася.

- Чому дослідники раніше не звертали уваги на ці документи, адже науковці часто користуються цим фондом?

- Справа в тому, що збірка починається з листа Якиму Богушу, який є не такою вже важливою персоною. По-друге, ми звикли називати акт "конституція Пилипа Орлика", але назва "конституція" фігурує лише в латинській версії.

У російській версії це "Договоры и постановления между ясновельможным новообраным гетьманом Пилипом Орликом и старшиною генеральною, сложеные под Бендерами в 1710 году". 

Ми також дійшли висновку, що конституція в оригіналі була написана двома мовами - староукраїнською і латиною. Справа в тому, що латинська мова тоді була мовою міжнародного спілкування. І практично вся козацька старшина знала латину, бо майже всі навчалися в Києво-Могилянській академії.

А староукраїнська версія була для ширшого вжитку. Ось одну версію ми відшукали, а друга, можливо, чекає на своїх відкривачів.

- А яким же чином конституція опинилася в Росії?

- Ми можемо лише здогадуватися. Якщо йти за тією ниточкою, яку дає нам Платон Зубов, що запорожці віддали йому ці папери, то можна припустити, що документ спочатку зберігався в запорожців.

Частина з них пізніше повернулася з еміграції. Можливо, вони й принесли цей оригінал з собою, але зберігали до останнього, сподіваючись, що буде відроджена Запорізька Січ, що їм удасться її якось заново організувати.

Але в кінці ХVІІІ століття стало зрозуміло, що відродження вже не відбудеться. Тоді запорожці й віддали конституцію Зубову. Можливо, вони сподівалися на якісь пільги чи висували певні умови, точно про їхні мотиви сказати нині складно.

- Про що ж, власне, ідеться в конституції Пилипа Орлика?

- У преамбулі мовиться, що стародавній український рід бере свій початок ще від хозарів. Тоді було важливо довести давність існування українців, адже це було підґрунтям до того, що Україна має бути самостійною державою.

Гетьманська Україна була започаткована у 1649 році за Зборівським договором Богдана Хмельницького. І відтоді кожен наступний гетьман намагався по-своєму зміцнити її. І Виговський своїми Гадяцькими статтями 1658 року, і пізніші гетьмани, і Мазепа.

До останнього ми можемо ставитися як завгодно, але він теж намагався підійти до вирішення багатьох питань з державницької точки зору, хоча, може, це було певною мірою не дуже етично щодо російського царя.

Про те, чи є канонічні підстави для анафемствування Івана Мазепи, читайте в розділі "Дайджест"

Але Мазепа намагався зробити все, що на той час можна було зробити, аби надати максимальної автономії своїй державі. Усі гетьмани намагалися підтримувати державницькі інтереси. На жаль, кожен хотів якнайбільшої влади, що заважало їм дійти консенсусу.

Так само й Орлик. Провівши в еміграції все своє життя, він докладав дуже багато зусиль, щоб підтримувати імідж України, яка підпала під владу Російської імперії, на міжнародному рівні. Про це свідчать його документи та листування.

Перша стаття стосується віросповідання. Дуже чітко зауважено, що на теренах України має бути віра православна і саме Константинопольського підпорядкування, а не Московського.

Пилип Орлик здійснює чіткий розподіл обов'язків між гілками влади. Генеральні ради, які збиралися й раніше, мали збиратися тричі у визначені терміни, на церковні свята. Детально розписано, що має робити Генеральний підскарбій і з яких податків має наповнюватися державний бюджет.

Це було на той час дуже важливо, бо раніше кошти не розподілялися на власне гетьманські та державні. Тож гетьман мав усі гроші у власному володінні та розпоряджався ними на благо держави так, як вважав за необхідне.

Але по смерті Мазепи виявилося, що нащадком його матеріальних благ стає Андрій Войнаровський. А булаву переймати він не схотів. І вийшло так, що новообраний гетьман Пилип Орлик взяв на себе тягар влади, не маючи відповідних статків.

Пилип Орлик. Малюнок нашого часу

Гетьман був змушений звертатися по кошти до шведського короля та вкладати власні гроші. Одного разу Орлику довелося навіть закладати гетьманські клейноди, щоб отримати кошти. Тож стаття, яка стосувалася розподілу статків, була вкрай необхідна.

Крім того, у конституції розписувалися конкретні права та обов'язки гетьмана. Він, перебираючи владу, отримував у володіння маєтності та села. Податки, які платили селяни, що мешкали на цих територіях, ішли на утримання гетьмана.

Були згадані й інші болючі на той час моменти. У конституції є стаття про козацьких удів, яких належало звільнити від певних обов'язків та підтримувати. Є також положення, що козаки, які отримали у військових походах травми чи захворювання, могли лікуватися в шпиталі в Трахтимирові.

Загалом ці пункти визначають певний напрямок розвитку політики того часу, встановлюють певний порядок у державі та суспільстві.

- А як передбачався розподіл влади?

- На сучасний погляд, це не зовсім той чіткий поділ, який існує сьогодні. Орлик виділив Генеральну раду, яка була своєрідним парламентом і займалася законодавчою діяльністю.

Відокремлений був Генеральний скарбник, який працював незалежно від інших. По статтях також проходила також судова влада, виконавча, але на це не робився такий акцент. Більше уваги зверталося все ж на нагальні проблеми, як то розподіл гетьманських та державних коштів.

Важливим є те, що гетьман мав повідомляти Генеральну старшину про свої дії, коли проводив якісь зовнішні дипломатичні контакти. Гетьман не міг робити щось за своїм власним бажанням, не рахуючись з козацькою спільнотою.

До речі, було прописано, що кожен мав відповідати за свої слова та вчинки. Якщо гетьман зробив якийсь відступ, то його можна було звинуватити. Це була демократична форма правління, яка, втім, існувала й раніше.

- Чи були визначені межі території держави?

- Гетьман чітко визначив кордони держави. І він хотів повернути все те, що входило до складу Гетьманщини в найкращі її часи, до 50-х років ХVІІ століття.

Столицею був визначений Київ. Гетьман завжди окремо його виділяв. Є навіть документи, де Орлик окремо доводить, що з самого початку Київ був державою української нації і він не може підпорядковуватись Москві.

- Чи були прописані у конституції державні символи?

- Ні... Однак козаки, безумовно, надавали цим символам великого значення. Приміром, у Війська запорозького була печатка. Нею, власне, і закріплювалася конституція. На папір покладено рожевий віск, а на ньому відтиснута печатка Війська, а поруч з нею - власноручний підпис Пилипа Орлика.

Щодо прапорів і гербів, тоді кожен гетьман мав свій родовий стяг. Це питання розглядалося вже пізніше, у середині ХVІІІ століття.

- Де зараз зберігається оригінал конституції?

- Він залишається у фонді сто двадцять чотири російського архіву.

- І Росія не збирається повертати його Україні?

- Поки що про це мова не йде. Ми зробили з них копії (на жаль, через бюрократичну тяганину це все затяглося й отримали ми їх лише через рік) і почали готувати до 2010 року спеціальне академічне видання, у яке будуть уміщені всі відомі на сьогодні версії конституції, оригінал та переклади.

Цим займається Інститут історії, а нас залучили до співпраці.

- А коли, орієнтовно, видання побачить світ?

- Очікуємо, що все буде готове до кінця грудня...

Розмовляла: Руслана Ільченко (УНІАН)

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.