Спецпроект

"Воїнам УПА" чи "повстанцям"? Як поляки реагують на меморіальні написи

На дошці, яка увічнює пам'ять українців (самого слова "українці" у тексті немає) були вміщені імена мешканців, напис, що вони трагічно загинули, а також дати народження і смерті. Жодним словом не було згадано, що їх убила Армія Крайова...

Цей текст - переклад статті з регіонального (Підкарпатського) видання "Ґазети Виборчої".

Демонтаж російською владою пам'ятної дошки, яка увічнює жертв катастрофи під Смоленськом, викликав у Польщі бурю емоцій. Але варто згадати те, що ми також демонтували таблиці на українських пам'ятниках, якщо вони не відповідали чинному законодавству чи були поставлені самовільно.

Протягом багатьох повоєнний років представники української меншини навіть не могли мріяти про установлення пам'ятників.

Якщо раптом десь з'являвся обеліск чи таблиця, наприклад, на пошану жертв операції "Вісла", то вони трактувались як нелегальні. Встановлення на могилі таблиці із написом "Тут похований воїн УПА" - розцінювалось як порушення законодавства.

УПА і Армія Крайова: без возвеличення і приниження

Ситуація почала змінюватись після 1990 року. Тоді з'явилась можливість узаконення частини пам'яток чи отримання згоди на установлення нових.

Процедура є складною і вимагає багатьох погоджень, а остаточне рішення виносить Рада охорони пам'яті боротьби та мучеництва (державний орган при міністерстві культури Польщі, зараз займається будівництвом меморіалу розстріляним полякам у Биківнянському лісі - ІП).

Представники української меншини дорікали Анджею Пшевозніку, який до 10 квітня минулого року був генеральним секретарем ради (загинув у авіакатастрофі під Смоленськом - ІП), що проблему побудови пам'яток він переніс на міжурядовий рівень, сповідуючи принцип взаємності.

"У багатьох випадках це дрібні питання, які можна було б залагодити без втручання урядів. Для нас отримання згоди на увіковічення пам'яті стало практично неможливим, тому почались самобуди. Подібні проблеми мають також представники німецької та литовської меншин", - каже Петро Тима, голова Об'єднання Українців у Польщі.

Багато суперечок точилось навколо поховань та таблиць на військовому цвинтарі Січових Стрільців (насправді це цвинтар воїнів УНР та УГА - прим. перекладача) в Пікуличах біля Перемишля. В 2000 році там було поховано 47 українців, воїнів УПА, яких було ексгумовано з сіл Бірча та Лішня, що біля м.Сянок.

Забутий меморіал солдатам УНР у польському Щипіорно

Коли на братських могилах було вміщено напис "воїнам УПА", то за поданням підкарпатського воєводи (керівник виконавчої влади Підкарпатського воєводства, аналог нашого голови ОДА - ІП) таблиці було демонтовано. На нових таблицях написали "повстанцям".

У 2006 році в селі Павлокома у присутності президентів Польщі та України було урочисто відкрито пам'ятник, який став символом польсько-українського поєднання. У 1945 році підрозділ Армії Крайової замордував 365 українських мешканців цього села нібито у відповідь за убивство 11 поляків.

 Пам'ятник українцям у Павлокомі

Протягом кількох років тривали суперечки довкола питання можливості установлення такого пам'ятника та напису, який там може бути вміщено. Вирішення питання тривалий час блокували мешканці села. Погодились вони лише тоді, коли Пшевознік пообіцяв їм допомогу у встановленні хреста в пам'ять за убитими поляками.

"Прокляті солдати". Настав час бачити героїв такими, якими вони були

На дошці, яка увіковічнює пам'ять українців (насправді слова "українці" у тексті немає - прим. перекладача) були вміщені імена мешканців, напис, що вони трагічно загинули, а також дати народження і смерті. Жодним словом не було згадано про ті обставини, в яких вони загинули.

 Напис на пам'ятнику українцям у Павлокомі

Натомість на пам'ятнику полякам було вміщено - окрім імен - напис, що вони полягли від рук українських націоналістів, а також на "нелюдській землі" (тобто у радянських таборах - прим. перекладача).

Як діють професійні борці з українцями в Польщі

"Під час урочистості цю частину напису було закрито біло-червоною стрічкою, оскільки польській стороні дуже залежало на тому, щоб до хреста підійшов президент Ющенко" - каже Тима.

Напис на пам'ятнику загиблим полякам у Павлокомі

І додає: "Власне, цей приклад наочно демонструє, що у польсько-українських відносинах дуже часто застосовується принцип подвійних стандартів. На польському пам'ятнику в Гуті Пеняцькій в Україні, на хресті полякам у Павлокомі є написи про те, що поховані були убиті. Натомість, на дошках українцям тільки те, що вони трагічно загинули".

Пам'ятник полякам у Павлокомі

Польща погодилась на побудову пам'ятника в Павлокомі лише після того, як депутати львівської міської ради погодились із тим, що на дошці Могили Невідомого Солдата на львівському цвинтарі Орлят (знищений радянською владою в 1970-х і відновлений кілька років тому меморіал полякам, загиблим у боях з військами ЗУНР 1918-1919 р.р. - ІП) було вміщено напис "Тут лежить польський солдат, що поліг за Вітчизну".

Влада Львова погодилась також на відновлення пам'ятників французьким піхотинцям та американським летунам, які "полягли у боротьбі за Польщу в 1919-1920".

Прометеї двох народів. Про тих, хто примиряв Україну і Польщу

Невирішених проблем є ще багато. Згідно зі складеним Підкарпатською воєводською владою (Підкарпатське воєводство - адміністративна одиниця у південно-західному "куті" Польщі, з центром у Ряшеві (Жешуві) - ІП) у 2009 році описом, на території регіону є понад 40 нелегальних пам'ятників. Це переважно таблиці на могилах чи пам'ятники на цвинтарях.

Напис на пам'ятнику у Гуті Пеняцькій - селі, від якого залишився тільки один цвинтар

Одним із найбільших скандалів довкола українських поховань останніми роками була справа на Хрещатій.

Кам'яний обеліск із тризубом було зведено на схилі гори Хрещата (у Підкарпатському воєводстві - прим. перекладача), яка в роках 1945-1947 була базою для сотні УПА.

Обеліск на Хрещатій

У підземних бункерах діяв також польовий шпиталь, який у січні 1947 року був ліквідований військовими підрозділами соціалістичної Польської Народної республіки.

Написи на обеліску були польською та українською мовами, а сім хрестів поруч мали нагадувати, що під землею залишились людські останки.

Напис на пам'ятнику на Хрещатій

Пам'ятник було зведено в 2007 році невідомими особами. Оскільки меморіал збудували без відповідного дозволу, то інспектор будівельного нагляду місцевого повіту виніс рішення про його демонтаж.

Сплюндрований невідомими пам'ятник на Хрещатій

Зважаючи на те, що пам'ятник з'явився на території Держлісництва, то обов'язок виконати це рішення було покладено на лісників. Але їх випередили невідомі злочинці, які одного дня сплюндрували могилу та знищили хрести.

Джерело: "Ґазета Виборча - Жешув"

Переклав: Остап Козак

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.