Спецпроект

Полтавщина часів Мазепи: справа про сексуальне домагання

В 1700 році до Полтавського полкового суду звернулася певна Оришка, служниця міщанина Кузьми. Оришку супроводжувала її тітка і разом вони склали скаргу на господаря дівчини, начебто він вночі затягнув її сонну на свою постіль і «позбавив панянства». Позивачки пред'явили і «знаки ґвалту на кошулі».

Український міщанин XVIII-го сторіччя
ut.net.ua

Прикликали Кузьму і він став так вимірятися (виправдовуватися):

- Невинниї на мене річі Оришка наносить. А було так: прийшов я з поля додому пізно, не застав господині, тільки дівку (Оришку) та двох хлопців (синів чи наймитів). Повечеряв, звелів Оришці постіль для мене постелити, хлопці лягли під піччю, а сам я пішов в сіни потягнути (люльку).

Вернувся, вклався спати і тут чую - Оришка в моїй постелі. Я тільки мацнув її за живіт і прогнав: «Чого-сь тут лягла. Коли б так кому молодому підлізла під бік, то нездорова бись пішла». І вона пішла до себе на лавку. Скарай мене Боже, якщо я її якось скривдив».          

«Зацні старі невісти, добре на тім знаючися» теж заявили, що дівчина бреше, «не єсть то слушний знак ґвалту, бо і не на тім місці належало, і крови немає».           

Отож, раз не було свідка, Оришка під час насилля не кричала і звернулася в суд тільки через три дні «за побудкою тітки своєї», то, керуючись 12 арт. IV розділу Статуту , суд не знайшов у справі «жодного ґвалту» і наказав за наклеп покарати Оришку різками.

Але на цьому справа не закінчилася. Простодушний Кузьма чесно зізнався, що мацав дівку за живіт. Суд розцінив це як сексуальне домагання і здер з бідолашного штраф: «А помовлений Кузьма од ґвалту любо і волен зостався, однак не згола, але має за тоє, як сам признався, що тую дівку за живіт пощупав, виною звиклою скаран бути».           

Справа, звичайно, була не в надмірній політкоректності складу тодішнього суду, а в тій простій обставині, що штраф стягувався на користь суддів (так звана «вина врядова»).

Джерело: tin-tina.livejournal.com

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".

Забутий герой з УСС. Правда про Ераста Коника

Про львівського студентського активіста, командира однієї із сотень Легіону Українських січових стрільців, старшини УГА, українського галицького правника та громадсько-політичного діяча Ераста Коника є лише коротка стаття у Вікіпедії та згадка у списку Миколи Лазаровича на сайті фотоархіву УСС. Для пересічних людей це ім'я не є відомим і радше асоціюється з іноземним діячем, аніж з українським військовим, який 6 років свого життя боровся за незалежну державу в Легіоні УСС та в різних формаціях Української Галицької армії.