Спецпроект

Полтавщина часів Мазепи: справа про сексуальне домагання

В 1700 році до Полтавського полкового суду звернулася певна Оришка, служниця міщанина Кузьми. Оришку супроводжувала її тітка і разом вони склали скаргу на господаря дівчини, начебто він вночі затягнув її сонну на свою постіль і «позбавив панянства». Позивачки пред'явили і «знаки ґвалту на кошулі».

Український міщанин XVIII-го сторіччя
ut.net.ua

Прикликали Кузьму і він став так вимірятися (виправдовуватися):

- Невинниї на мене річі Оришка наносить. А було так: прийшов я з поля додому пізно, не застав господині, тільки дівку (Оришку) та двох хлопців (синів чи наймитів). Повечеряв, звелів Оришці постіль для мене постелити, хлопці лягли під піччю, а сам я пішов в сіни потягнути (люльку).

Вернувся, вклався спати і тут чую - Оришка в моїй постелі. Я тільки мацнув її за живіт і прогнав: «Чого-сь тут лягла. Коли б так кому молодому підлізла під бік, то нездорова бись пішла». І вона пішла до себе на лавку. Скарай мене Боже, якщо я її якось скривдив».          

«Зацні старі невісти, добре на тім знаючися» теж заявили, що дівчина бреше, «не єсть то слушний знак ґвалту, бо і не на тім місці належало, і крови немає».           

Отож, раз не було свідка, Оришка під час насилля не кричала і звернулася в суд тільки через три дні «за побудкою тітки своєї», то, керуючись 12 арт. IV розділу Статуту , суд не знайшов у справі «жодного ґвалту» і наказав за наклеп покарати Оришку різками.

Але на цьому справа не закінчилася. Простодушний Кузьма чесно зізнався, що мацав дівку за живіт. Суд розцінив це як сексуальне домагання і здер з бідолашного штраф: «А помовлений Кузьма од ґвалту любо і волен зостався, однак не згола, але має за тоє, як сам признався, що тую дівку за живіт пощупав, виною звиклою скаран бути».           

Справа, звичайно, була не в надмірній політкоректності складу тодішнього суду, а в тій простій обставині, що штраф стягувався на користь суддів (так звана «вина врядова»).

Джерело: tin-tina.livejournal.com

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.

Омофор єднання. Чому порятунок Царгорода від русів став святом для киян і українців загалом

Як виникло церковне Свято Покрови й чому воно стало святом військових.