Спецпроект

Львів сьогодні і сто років тому. Порівнюйте, отримуйте задоволення!

Понад 40 фотокомпозицій із сучасних і архівних фото демонструють, наскільки змінилося місто протягом катаклізмів ХХ століття. Львів австрійський, польський, радянський і, само собою, український.

Вулиця Валова.
Фото часів Другої світової війни. Будинок 1910 року, належав відомому львівському лікарю-окулісту Теодору Балабану. На першому поверсі з 1912 року і по сьогоднішній день розміщується міська ощадна каса.

 

Проспект Свободи.
Пам'ятник королю Яну ІІІ Собєському був встановлений тут в 1898 році як герою Віденської відсічі. Відтоді це місце стало улюбленим об'єктом для фотографій. В 1950 році пам'ятник був перевезений до Польщі і встановлений в Гданську.

 

Проспект Свободи.
Будинок банківського дому "Гауснер та Віоланд". Будівництво йшло з 1809 по 1822 рік. Під час Другої світової війни був зруйнований. При відновленні було надбудовано четвертий поверх.

 
 

Початок вулиці Зеленої.
1944 рік: радянські солдати ведуть бої за місто під час Львівсько-Сандомирської операції, завдяки якій від німецьких військ було звільнено Західну Україну та частину Польщі. Операція була проведена дуже швидко, німецькі війська, які відступали, навіть не встигли підірвати заміноване місто.

Вулиця Словацького.
Будинок Головної пошти було побудовано в 1889 році на місці частини монастирського саду греко-католицької семінарії. Під час українсько-польської війни 1918-1919 років був сильно пошкоджений. В 1922 році провели його реконструкцію, під час якої змінили форму даху на ту, яку ми бачимо зараз.

 

Вулиця Дорошенка.
Під час боїв за стратегічно важливий будинок Головної пошти в 1918-1919 роках значною мірою постраждали і сусідні будинки.

 

Площа Міцкевича.
Статуя Діви Марії колись стояла в сквері на місці пам'ятника Міцкевичу. Сам же монумент за проектом мав стояти майже там, де зараз є статуя Діви Марії, на місці круглої клумби на одній осі з оперним театром. Проте саме під тим місцем проходить колектор річки Полтва, і коли над ним почали закладати фундаменти, він обвалився, через що і було прийняте рішення перенести пам'ятник в центр тодішньої Маріїнської площі.

 

Вулиця Коперника, 1.
Пасаж Міколяша побудували в 1901 році для фірми "Доктор Міколяш, Піч, Левинський і Спілка", якій належав будинок з аптекою. В пасажі розміщувались кафе і кав'ярні, два кінотеатра, різні торгові площі. Пасаж був зруйнований 22 червня 1941 р. прямим попаданням німецької авіабомби.

 

Проспект Свободи. Площа перед Оперним театром.

 

Площа Міцкевича.
За часів середньовіччя Полтва перед сучасною площею Міцкевича розділялась на два рукави і на невеличкому острові, який вони утворювали, з давніх часів була поставлена каплиця Божої Матері. Острівець той називався Марійний. 1904 року на цьому місці встановили пам'ятник Адаму Міцкевичу.

 

Вулиця Винниченка.
Адміністрація почала розташовуватись в цьому місці з 1921 року, коли тут було збудовано резиденцію губернатора. На куті з вул. Просвіти колись був двоповерховий будинок диліжансової пошти. Зараз - обласна державна адміністрація, обласна Рада. 

 

Вулиця Коперника.
Костел Св. Лазаря побудовано в 1620-1670 рр. На схилі нижче нього знаходиться криниця з двома кам'яними левами, які колись підпирали балкон старої львівської ратуші.

 

Вулиця Промислова.
Будинки міської бійні фіксують на карті міста з 1920-х років. Про її важливість на той час вказує окрема залізнична гілка, прокладена до підприємства. Також про призначення будівель нагадують гіпсові голови корів, якими прикрашені фасади.

 

Проспект Шевченка.
В цьому будинку було міське казино, в залах якого часто відбувались бали різних міських товариств. В 1901-му перед головним входом встановили пам'ятник польському поету Корнелю Уєйському.

 

Площа Міцкевича.
Будинок, на місці якого в 1912-1921 рр. побудували найвищий на той час прибутковий будинок для найбагатшого львівського бізнесмена Йона Шпрехера. Цікаво, що в той час це будівництво супроводжувалось громадським обуренням та суперечками, схожими до сучасних дискусій щодо нової будівлі "Укрсоцбанку".

 

Площа Міцкевича.
Після встановлення тут в 1904 році пам'ятника Міцкевичу площа за часів Польщі часто використовувалась для урочистого прийому важливих гостей міста та інших визначних подій. Якщо хтось знає, яка саме подія відбувається на фото - пишіть :)

 

Головний залізничний вокзал.
Так будівля виглядала по завершенню будівництва в 1904 році.

 

Можна порівняти пропорції будівлі з одноповерховою та сучасною двоповерховою частинами.

 

Площа Ринок.
Будівля на куті - Палац Любомирських, побудований в XVII ст. на місці п'яти давніх кам'яниць. Потім реконструйований в ХVIII ст. Саме з балкону цієї будівлі в 1941 році в окупованому німцями Львові був проголошений Акт відновлення Української держави. Довідавшись про це Гітлер видав наказ негайно знищити рух Бандери.

Акт відновлення державності 30 червня. Як це було (ФОТО)

 

Ріг вулиць Галицької та Братів Рогатинців.
Магазин одягу та тканин.

 

Площа Соборна, вулиця І.Франка.
Електричний трамвай в цьому місці почав ходити в 1909 році. Це був маршрут ŁJ. Тоді маршрути позначались літерами, які означали кінцеві станції: Łyczaków-Janowska (зараз вул.Шевченка).

 
 

Площа Ринок, вулиця Краківська, 1.
На розі цього будинку розміщений барельєф "Всевидяче Око". В християнстві воно символізує Всевидяще Боже око, вписане в трикутник - символ Трійці. Пізніше цей символ стали часто використовувати масони, тому зараз він частіше асоціюється саме з їх організацією.  

 

Гранд Готель, проспект Свободи.
Будівля була збудована в 1893 році. Через браму готелю можна було пройти в пасаж Гаусмана (провулок Крива Липа), з яким вони утворювали єдиний комплекс. 

 

Площа Галицька.
Площа почала формуватись на місці, де була Галицька брама в оборонних мурах після їх знесення в кінці ХVІІІ століття. Наступні сто років на площі був базар. Сучасної конфігурації площа набула в кінці ХІХ століття, коли ринок перенесли на сучасне місце, знесли ряд будинків вздовж вул. Валової і на їх місці зробили сквер.
Фото 1890-1900 рр., видно ще стару низьку кам'яницю, яка обслуговувала базар: 

 

Фото після 1902 року, на місці кам'яниці вже споруджено новий будинок: 

 

Площа Міцкевича, площа Галицька.
З'ясувати, що тут відбувається поки не вдалося, але виглядає, що це десь ще до Першої світової війни в австрійські часи.

 

Площа Данила Галицького.
На машині швидкої допомоги написано "DAR CZYTELNIKOW GAZETY PORANNEJ", тобто "дарунок від читачів ранкової газети". Тому можна припустити, що це не нещасний випадок, а постановка, щоб зафіксувати на фотографії подарунок машини добровільній рятівничій службі. Подія відбувається біля будинку, в якому колись була доброчинна єврейська жіноча організація "Коло єврейських жінок ім. Рози Мельцель".

 

Площа Данила Галицького.
На будівлі вивіска: "Miejska kuchnia ludowa". Вірогідно, що це один з дешевих закладів харчування, які міська рада Львова в 1914-1915 роках створила для допомоги незахищеним верствам населення, зокрема й інтелігенції. 

 

Біля театру ім. Заньковецької.
1887-1888 рр.: будівництво колектора для Полтви. Цікаво те, що зліва старе русло річки, а справа якраз будують нове, яким вона тече і зараз. Завдяки перенесенню і закриттю русла звільнилась площа на якій в 1897-1900 побудували Оперний театр.

 

Площа на проспекті Шевченка (колись - Академічна).
До другої світової війни на місці пам'ятника Михайлові Грушевському стояв схожий пам'ятник графу та польському драматургу Александрові Фредро. Навколо була огорожа з декоративного ланцюга, який тепер прикрашає колонаду першого поверху Палацу мистецтв з боку вул. Коперника. Ще раніше тут була криниця.

 

Перше трамвайне депо на початку вулиці Сахарова.
Зараз цього будиночка перед трамвайним депо вже немає. Можна припустити, що він заважав спорудженню колій швидкісного трамваю напрямку Сахарова-Наукова, яке почалось в 1978 році.

 

Головний залізничний вокзал.
В 1892 році залізниця перейшла у власність держави, тому виникла потреба в новій великій будівлі вокзалу. Відкритий в 1904 році, вокзал був найсучаснішим в Європі на той час. Спочатку трамвайні колії були проведені до самої будівлі вокзалу і трамвай зупинявся навпроти головного входу.

 

Будучи стратегічним об'єктом, головний вокзал був розбомблений прямо в перший же день Другої світової війни 1 вересня 1939 року. Після війни тривали суперечки: відновлювати попередній вигляд вокзалу, чи знести залишки і побудувати новий. В результаті, як компроміс, прийняли рішення ззовні відновити будівлю, а інтер'єри зробити вже в стилі сталінського ампіру. Схоже, що тоді і вирішили зробити будівлю двоповерховою.

 

Площа Григоренка.
Пам'ятник Францишеку Смольці - депутату австро-угорського сейму від Львова та ініціатору створення кургану Люблінської унії (той, на якому оглядовий майданчик Високого замку). Споруджено монумент у 1913 р. на місці давньої криниці. Зараз тут стоїть пам'ятник Св. Юрію Змієборцю.

 

Площа Галицька.
Будинки №№ 14 та 15 на площі Галицькій. Між ними - найвужча вуличка в центрі, яка колись називалась Крива, зараз вона є частиною вул. Нижанківського.

 

Площа Катедральна, вулиця Театральна.
Ця частина Театральної в середині ХІХ ст. мала назву Різницька, бо тут розміщалось біля сорока м'ясницьких лавок і вони прямо тут рубали і продавали м'ясо. При цьому в кількох метрах від цього всього, навколо кафедрального собору в ті часи було кладовище. М'ясарні не могли вигнати звідси аж до кінця ХІХ ст., бо їхні лавки розташовувались на приватній землі. А це фото десь початку ХХ ст., тому тут вже цього безладу не видно :)

 

Площа Ринок.
Базар на площі існував до 1944 р. Торгували овочами, фруктами, молочними продуктами, а також квітами. Цікаво, що мили вони овочі і фрукти прямо в фонтанах з статуями :) А самі фонтани збудовані на місцях водойм, які свого часу забезпечували потребу міста в воді.

 

Проспект Свободи.
Оскільки на фасаді за статуєю лева польський герб, то можна припустити, що фотографія зроблена у період між 1918-1939 рр.

 

Площа Данила Галицького, вулиця Підвальна.
Це біля пожежної частини. Фото початку ХХ ст. На машині написано - "Львівське добровільне рятункове товариство". Схоже що проводились навчання або їм подарували машину і вони радіють.

 

Площа Ринок.
В 1880 році в честь візиту австрійського імператора Франца Йосифа до Львова над входом в ратушу встановили скульптурну групу з алегоріями Гостинності, Мужності і Патріотизму. Також перед входом встановили двох левів з гербами міста. Портал демонтували поляки в 1928 році під час реставрації ратуші.

 

Площа Ринок.

 

А вот ще веселе фото - це вул. Костюшка.
Можна сміливо стверджувати, що це перші люди, які пробували залізти в Полтву. Вони ж то не знають, що це не найкраще місце, щоб туди попасти)

 

 Джерело: блог Миколи Кравцова

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.