Спецпроект

Злет і падіння донецьких: в історії України так уже було

Висуванцю Сталінського обкому благоволить сам Сталін, який добирає нову команду молодих партократів. Але тут у партійні інтриги втручається смерть тирана, яка стає і політичною смертю Мельникова. До керівництва УРСР вихідців із Донецька більше не допустять ніколи. (рос)

Фото: photoukraine.com

Смерть Сталина, 60-летие со дня которой отмечалось в эти дни, в Украине воспринимается прежде всего как событие общесоюзного масштаба, которое привело к крутым сдвигам в жизни общества.

Прошло всего несколько недель, и начались склоки в высшем руководстве страны, десталинизация, "оттепель" — словом, КПСС своих позиций, конечно же, не сдавала, но старый репрессивный режим начал трещать по швам после смерти своего создателя.

Для Украины уход Сталина имел и свои, особые последствия.

5 марта 1953 года на совместном заседании партийного и советского руководства, избиравшего новых лидеров страны, первый секретарь ЦК Компартии Украины Леонид Мельников был переведен из членов в кандидаты в члены Президиума ЦК КПСС. В Киеве из этого сделали однозначный вывод: над первым секретарем сгущаются тучи.

И в самом деле, уже в июне его вообще вывели из президиума и освободили от должности первого секретаря "за грубое искривление ленинско-сталинской национальной политики". Но это решение было не только личной катастрофой Мельникова — оно продемонстрировало, что выходцы из Сталино не настолько окрепли, чтобы править Украиной.

Уже в предвоенные годы Сталино оказался одним из самых больших промышленных центров Украины, конкурировавшим с Днепропетровском и Харьковом. В 1947 году Леонид Мельников, бывший первый секретарь Сталинского обкома партии, становится вторым секретарем ЦК Компартии Украины.

Когда Никита Хрущев, первый секретарь ЦК КП (б) У, после 11 лет отсутствия возвращается на оставленный им еще до войны пост первого секретаря Московского горкома партии — трамплин для занятия высших должностей в стране, — Мельников становится его преемником.

Причем протеже Хрущева или другого члена президиума, имевшего влияние на украинские кадры, — бывшего первого секретаря ЦК КП (б) У Лазаря Кагановича — Мельников не является.

Более того, возвышение Мельникова во многом стало следствием многолетнего конфликта между Кагановичем и Хрущевым, не желавшими делить между собой влияние на украинскую парторганизацию и порядком поднадоевшими вождю жалобами друг на друга.

К молодому (в 48 лет уже первый секретарь ЦК!) выдвиженцу Сталинского обкома благоволит сам Сталин, уже подбиравший новую команду молодых партократов, чтобы заменить ими старых соратников. Но тут в партийные интриги вмешивается "дыхание Чейна-Стокса" и смерть тирана, оказавшаяся еще и политической смертью Мельникова.

Его, кстати, даже не выгоняют из номенклатуры: различные ответственные должности он занимает вплоть до своей смерти в 1981 году. Но до высот, на которые поднял его Сталин, Мельников не поднимется уже никогда — теперь он третьеразрядный чинуша, глава Госкомгорнадзора, а не вершитель судеб жителей "второй республики".

Наследником Мельникова на посту первого секретаря станет первый этнический украинец на этом посту — Алексей Кириченко [родом із Херсонщини, екс-перший секретар Одеського обкому Компартії - ІП]. К руководству республикой выходцев из Сталинского обкома больше не допустят никогда.

 Меморіальна дошка Мельникову на корпусі Донецького національного технічного університету. Фото: Андрій Бутко ("Вікі") До речі, відома вулиця Мельникова в Києві названа на честь іншої людини - Флоріана Мельникова, члена РСДРП, одного з перших у місті марксистів

В Донецке будут помнить об этом упущенном шансе: еще в годы правления Щербицкого на здании Донецкого политеха появится мемориальная доска "верному сыну партии", о Мельникове с придыханием и гордостью будет писать в день его 80-летия газета "Социалистический Донбасс", которую по должности должен был читать другой выпускник политеха, только что перебравшийся в Донецк из Енакиево директор автобазы Виктор Янукович.

Спустя 57 лет после смерти Сталина донецкие номенклатурщики наконец-то возьмут реванш за поражение своего выдвиженца. Новый выходец из региона получит такой объем власти, о котором его предшественник из Сталино мог только мечтать, и к тому же сможет окружить себя верными земляками.

Единственное, что будет омрачать эту победу, так это то, что Кремль, в котором шесть десятилетий назад было принято решение об отставке Мельникова, остается столь же недостижимым, и оттуда по-прежнему продолжают держать за горло украинского "первого секретаря". Но и это — неизбежная плата за донецкую победу.

Джерело: "Контракти"

Дивіться також:

Донецьк у боротьбі за владу у XX ст. Конспект короткого курсу

Від Брюховецького до Януковича. Спільні долі політиків

Історія "понятій". Як Донбас став індустріальним середньовіччям

Екскурсія Донецьким обласним краєзнавчим музеєм. ФОТО

Донецько-криворізька республіка. Історія сепаратистського міфу

Листівка кандидата Януковича. 1990 рік. "Долой бюрократию!". ФОТО

Інші матеріали ІП за темою "Донеччина"

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.