Мама свого Сина. Я і Україна в боргу перед Лесею Корчак...

Її останніми словами сказаними мені у телефонній розмові в середу ввечері були- "Не турбуйся за мене, бережи дітей". Колись ті самі слова сказав мені Гія, за місяць до своєї смерті.

"Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те що не вмирає" - писала колись моя улюблена Леся Українка.

У ніч з п'ятниці на суботу з життя пішла інша Леся-українка, мати Георгія Гонгадзе.

Вона пішла з життя тихо. Мало хто знав про її хворобу. Вона не підпускала до себе нікого. Прояв слабкості був для неї недопустимим. Вона, також, відмовлялися від лікування. Можливо, бажаючи нарешті возєднатись зі своїм сином там в раю, де життя є вічним.

Її останніми словами сказаними мені у телефонній розмові в середу ввечері були- "Не турбуйся за мене, бережи дітей".

Колись ті самі слова сказав мені Гія, за місяць до своєї смерті.

Син і Мама

"Бережи дітей" - сказав він у серпні 2000-го. Я тоді ще була заскочена - про що він говорить, що має на увазі. Можливо і він також відчував наближення свого кінця.

Вони обидвоє так хотіли цих дітей. Вона годувала мене здоровою іжею, руками витискала соки з гранатів та буряка, лише, щоб діти в моїй утробі мали достатньо вітамінів. Малеча справді народилась міцна та здорова.

Потім, коли народились Нана та Соломія, Леся не давала мені прати підгузники у порошку, лише в господарському милі, щоб все було лише натуральне.

Вона робила малечі безкінечні масажі і переживала весь час, щоб у мене в грудях було достатньо молока, щоб вигодувати двох здорових дітей.

Вона мріяла вчити їх музики і водити на танці і казала, що щаслива, бо нарешті має дівчаток, яких може причепурювати.

Нана, Соломія, Мирослава і Георгій Гонгадзе

Але коли Гія пішов, їй було важко їх бачити. Вона завжди просила їх фото, якими були завішані стіни її кімнати, але іі серце розривалось, бачити їх без Георгія.

Вона так турбувалась не лише про власних дітей. Після того, як їй вдалось виростити сина-богатиря, котрому після народження, з вагою у півтора кілограми, лікарі не давали шансів на виживання, вона виходила десятки дітей.

Померла мама Георгія Гонгадзе. Час і місце похорону

Малюки з церебральним паралічем ставали у неї на ноги. У Лесі були чудо творчі руки, вона мала талант від Бога. У п'ятницю вночі, вона назавжди до нього відійшла.

Тепер вона там на небесах, разом зі своїм єдиним сином дивляться за нами.

Леся Корчак з мамою, Львів, 1950-ті рр.

Нам же залишається берегти наших дітей тут на землі і потурбуватися про їх майбутнє. Сьогодні багато з них стоять на майданах, вони воюють за своє право жити гідно.

Ми виховали достойне покоління. Але наше завдання збудувати їм фундамент, на якому вони збудують цю державу .

Вічна пам'ять Лесі Корчак, яка виростила і виховала Героя України. Ти будеш жити у наших серцях. А я і напевно вся Україна будемо перед тобою у вічному боргу.

Дивіться також:

1993: Георгій Гонгадзе повернувся в Україну з Абхазії. ВІДЕО

"Грузин, бля..." та інше вибране із "плівок Мельниченка"

Документи журналіста часів війни у Грузії. ФОТО

Інтерв'ю з Лесею Гонгадзе

Кучма про Гонгадзе до його зникнення. СТЕНОГРАМА

Кучма про Гонгадзе після його зникнення. СТЕНОГРАМА

Інші матеріали за темою "Гонгадзе"

Тамара Скрипка: «Всі ми вмремо, а Україна буде жити!»

В ніч з 4-го на 5-те грудня 1934 р. НКВД арештувало по всій Україні 65 письменників.

Володимир Чистилін: Подорож до Сковороди

3 грудня – день народження діда української нації Григорія Савича Сковороди. Через два роки на державному рівні будемо святкувати його 300-ти річний ювілей. А ось як сьогодні виглядає садиба у Бабаях, де мешкав видатний філософ і творив свої "Байки Харківські". Не факт, що цієї зими історична пам'ятка зможе пережити інтелектуальний локдаун.

Олександр Зінченко: Якби Чорновіл. Можливо ми б знову жили в СРСР

1 грудня – і знову почався стогін: «От, якби у 1991 році виграв Чорновіл… Ми б жили як в Польщі… Краще, ніж в Польщі! Ми б провели люстрацію комуняк! Ми б мали своїх бальцеровичів і реформи…»

Ярослав Ведмідь: Україна розпочала наймасштабніший фандрейзинговий проєкт незалежності на створення Музею Голодомору

Голодомор. Надзвичайно важка тема для України та для мене персонально. Мої баби і діди були позбавлені свого майна, худоби, засобів праці і їх результатів. Їх зірвали з хуторів, загнали в колгоспи і якимось чудом, вони вижили в нелюдських умовах і дали життя моїм батькам. Ці історії важко відновлювати — батьки знають мало. Баби та діди померли.