1993: Георгій Гонгадзе повернувся в Україну з Абхазії

Це відео - один із перших записів журналіста Георгія Гонгадзе. Воно записане восени 1993 року. Гія повернувся з Абхазії і розповідає українським колегам про громадянську війну у Грузії. Його рука ще перев'язана після поранення.

Сьогодні - день народження Георгія Гонгадзе. "Історична Правда" знайшла раритетне відео осені 1993 року, на якому Георгій, який щойно повернувся після журналістського відрядження в Сухумі, розповідає про свої враження, акцентуючи на участі Росії у грузинсько-абхазькому конфлікті.

Його рука ще на перев'язі після поранення внаслідок вибуху міни з реактивної системи залпового вогню "Град". Пізніше за цими осколками буде опізнано обезголовлене тіло, знайдене в Таращанському лісі в листопаді 2000 року.

Відео знято журналістами УНІАР - першої української незалежної інформагенції, заснованої дисидентом Сергієм Набокою. Дякуємо Вікторові Міняйлу, який зберіг цей матеріал.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.